Різдвяна ялинка на Трафальгарській площі знову стала об’єктом глузувань у соцмережах і медіа по всьому світу. Користувачі називають її “худою”, “жалюгідною” та “погано прикрашеною”, порівнюючи з пишними святковими деревами в інших столицях світу.
Однак, попри хвилю критики, лондонська ялинка має значно глибший сенс, ніж може здатися, на перший погляд.
Для багатьох мешканців столиці Британії передріздвяний сезон традиційно починається з прибуття 20-метрової ялинки з Норвегії.
Цей звичай існує з 1947 року, коли Осло вперше подарувало Лондону дерево на знак подяки за підтримку Норвегії під час Другої світової війни. Відтоді ялинку щороку встановлюють на Трафальгарській площі, зберігаючи майже незмінний вигляд.
Користувачі пишуть:
“Шкода, що вона так погано прикрашена”;
“Чому норвежці щороку надсилають нам відверто потворну ялинку?”;
“Простий сором. Це не ялинка”;
“Жалюгідна”;
“Вона виглядає, як солоний огірок”;
“Що за жарт. Різдвяна ялинка в Лондоні мала б бути набагато кращою за цю”.
Проте є й ті, хто стає на її захист. Прихильники традиції наголошують, що дерево має виглядати саме так. Ялина походить із лісів поблизу Осло, зокрема району Грефсенклейва, і прикрашена в стриманому скандинавському стилі з вертикальними гірляндами та мінімалістичними вогниками.
Для багатьох британців і норвежців ця ялинка стала не просто декоративним елементом, а символ історичної пам’яті, дружби й вдячності. Як зазначають її прихильники, справжня цінність різдвяної ялинки полягає не в пишності, а в тому, що вона уособлює.