Писати вміють усі, але не кожен робить це добре. Ми дізналися, як приборкати в собі графомана та написати книжку, що стане бестселером. Лови 10 рекомендацій
Авторів-початківців часто називають графоманами. У Litosvita ж уважають, що не слід таврувати людину після одного-двох текстів. Робота над собою допоможе позбутися штампів та писати якісно. І навпаки: якщо дебютант убачатиме себе "акулою пера" — може стати графоманом пізніше.
Кожен початківець має опанувати роботу з текстом: писати структуровано, розуміти логіку оповіді, мотивацію персонажів, знати інструменти сторителінгу, правила розвитку конфлікту. Звучить складно, але цього можна навчитися.
Вступити до вишу — розумний крок: філологічний факультет має більшість українських закладів вищої освіти. Але тамтешні програми нерідко застарілі й оповиті бюрократією. Ось чому 2013 року виникла Litosvita — школа творчого та професійного письма. Там пропонують різноманітні програми для всіх, хто хоче опанувати письменницьку майстерність: лекції, інтенсиви, курси тощо.
"Річна програма письменницької майстерності" — це повноцінна літературна освіта. Курс охоплює:
Основне завдання на курсі — підготувати рукопис книжки (роман, збірка оповідань, дитяче видання тощо). Спільно з куратором учасники пропрацюють усі аспекти тексту на індивідуальних консультаціях. А ще тут знаходять однодумців, а після випуску — започатковують власні видавництва.
Вибір жанру твору залежить від багатьох факторів. Початківець має розібратися в особливостях різновидів, зрозуміти їхні правила. А тоді з'ясувати, який жанр найкраще підходить його історії. Важливо чесно оцінювати сили: не всі готові одразу писати роман — комусь краще почати з короткої форми.
А які жанри популярні зараз? Українські читачі переважно вибирають фентезі, детективи, трилери тощо. А ще полюбляють нонфікшн — документальну літературу. За дослідженням мережі "Книгарня "Є", торік найпопулярнішою авторкою стала Агата Крісті. А серед українських письменників — Макс Кідрук, Ілларіон Павлюк та Сергій Жадан.
І навпаки — не писати про те, на чому не розумієшся.
Іноді авторам-початківцям здається, що поверхневого спостереження достатньо для написання твору. Мовляв, подивлюся на водіїв маршруток із пасажирського крісла та напишу про них книжку. Та це — хибна думка.
Приміром, 2015 року вийшло продовження серії романів "П'ятдесят відтінків сірого". У книзі Е.Л. Джеймс "Ґрей. П'ятдесят відтінків сірого від імені Крістіана Грея" оповідь ведеться від імені молодого мільйонера Крістіана Ґрея. Але критики глузували, що авторка так і не вигадала, чим саме займається її персонаж на роботі. На кпини взяли й інфантильну поведінку Ґрея, за сюжетом очільника міжнародної корпорації.
Якщо письменник сам не переживав досвід, про який хоче писати, він має ретельно зануритися в тему. У пригоді стануть тематичні книжки, інтерв'ю, курси. Навіть якщо автор створює власний усесвіт з нуля — він має продумати все до нюансів. Лише тоді читачі йому повірять. Як Джону Толкіну, який писав "Володаря перснів" 12 років: автор продумав навіть ландшафт і мови Середзем'я.
Письменникам-початківцям кортить показати увесь свій творчий геній: багатий словниковий запас, уміння працювати з епітетами, метафорами, порівняннями. У тексті це завжди видають розлогі описи емоцій, зайві деталі, надмірні пояснення та клішовані фрази. Якщо це очі — в них "можна потонути". Якщо люстра — то неодмінно "всіяна сотнею свічок". Упізнаєш свій рукопис? Погано!
Зайві деталі обтяжують читача, блокують його уяву — людині стає нудно читати далі. Потрібно вміти скорочувати, хай як це болісно. А краще опанувати себе й одразу писати просто. Це не означає, що треба вживати лише примітивні речення. Лишень писати по суті — чітко та зрозуміло.
Жодному письменнику не обійтися без допомоги коректора та редактора. Проте віддавати їм неграмотний текст також не варто. Хіба захоче видавництво друкувати поганий рукопис?
Наприкінці "Річної програми" Litosvita дає шанс авторам презентувати свої рукописи представникам найбільших українських видавництв на пітчингу. Якщо твір зацікавить їх, вони пропонують співпрацю й додають текст до видавничого плану.
Крім того, письменник може звернутися до літературних агенцій, які допоможуть знайти видавця для рукопису. Але видавництва можуть довго не відповідати: слід набратися терпіння та зосередитися на можливостях для твого рукопису.
У перемовинах із видавництвом будь-якому автору слід подбати про:
І не лише художню літературу, а й книжки для вдосконалення письменницької майстерності. Наприклад, Litosvita радить воркбук "Пиши сильно". Там ти знайдеш творчі інструменти, вправи й поради, накопичені за п'ять років діяльності центру.
Авторам-початківцям варто прочитати й такі книжки:
Під час читання слід аналізувати тексти, позначати те, що тебе "зачепило" й чому.
Це — найцінніша порада. Серйозно. Вчитися треба завжди: на успіхах і помилках, своїх і чужих. А "Річна програма письменницької майстерності" від Litosvita стане чудовим початком твого творчого шляху.