Археологи в Єрусалимі виявили фрагмент глечика віком 1200 років з відбитком невеликого кота чи кішки, що “місив тісто”, тобто м’яв лапами поверхню. Це найдавніше свідчення такої поведінки котів, зафіксоване в історії.
Вчені підозрюють, що кішка залишила відбиток лапи, коли гончар залишив щойно виготовлений глечик сушитися на сонці перед тим, як випалити його в печі. Поверхня глечика ще деякий час залишалася вологою і пластичною, тоді кіт й залишив слід.
“Ми вважаємо, що кіт “місив тісто”, а не просто лежав на глечику, тому що його кігті були витягнуті і залишили глибокі сліди на глиняній поверхні”, – повідомив археолог Шимон Гібсон.
Форма невеликого відбитка, який включає частину передньої лапи кота, дозволяє припустити, що тварина лежала на краю глечика. Відбиток лапи має розмір 3 на 3 сантиметри.
Джерело: Shimon Gibson/Mt Zion Expedition
Коти “місять тісто” з різних причин. Кошенятами, вони ритмічно ступають лапами по тілу матері, щоб стимулювати приплив молока. Дорослі коти також мнуть лапами, особливо коли вони з кимось, хто дає їм відчуття безпеки, оскільки вони, ймовірно, асоціюють цю поведінку з комфортом, який вони відчували, коли були кошенятами. Також вважається, що таке розминання може допомогти котам позбутися свого запаху.
Уламки глечика, знайдені на стародавньому житловому кварталі біля гори Сіон, використовувався для перенесення рідин. Археологи датували його дев’ятим століттям, спираючись на інші знайдені керамічні вироби періоду Аббасидів (750–1258 рр. н.е.).
Це свідчить про те, що кіт жив у часи Аббасидського халіфату, коли Єрусалим перебував під мусульманською владою, але серед мешканців були і євреї з християнами. Коти мали особливе значення в ісламській культурі, про що свідчать ранні джерела, зокрема хадиси, в яких згадується любов пророка Мухаммеда до котів.
Археологи також виявили відбитки пальців на кераміці, ймовірно, залишені дітьми гончара.
Наразі фрагмент глечика з відбитком кота оброблений, незабаром його передадуть ізраїльській владі, яка вирішить, що з ним робити далі.