Однією з таких груп була Дніпро-донецька культура, яка виокремилась близько 8-6 тисячоліття до нашої ери і проіснувала на території України близько двох тисяч років.
Фахівці використали дані українських науковців та відтворила лице людини неолітичної культури, яка жила на території України, повідомляє comments.
За словами дослідників у своїй роботі вони використали праці кандидатки історичних наук Інни Потєхіної, яка описала характеристики черепа з могильника у селищі Вовніги, Дніпропетровської області. Команда дослідників використала метод Герасимова, який дозволяє на основі кісток та знань про анатомію реконструювати обличчя людини.
“Після визначення відповідних м’яких тканин ми врахували спосіб життя людини як мисливця-збирача. Ми акцентували увагу на розвитку сильніших, ніж зазвичай, жувальних м’язів”, — повідомили Ancestral Whispers.
Дослідники використали наукові джерела та з’ясували приблизний колір шкіри, очей та волосся, які є характерними для регіонів України у відповідний історичний період.
“Щодо пігментації, оскільки зразків ДНК не було, ми присвоїли середню пігментацію мезолітичних і неолітичних українських мисливців-збирачів, які загалом мали проміжну до темної шкіру, карі очі та каштанове волосся”, — розповіли експерти по реконструкції.
Як зазначають реконструктори з Ancestral Whispers велика щелепа була характерна для представників Дніпро-донецької культури.
“Попри наявність масивної щелепи та підборіддя вони були середніми для його культури та трохи більшими (але незначно), ніж у середньостатистичного сучасного європейця”, — відповіли експерти
Однак, на скільки вдала може бути реконструкція та що відомо про Дніпро-донецьку культуру розповів директор Центру охорони та досліджень пам’яток археології В’ячеслав Шерстюк.
“Загалом метод Герасимова сьогодні найкращий для реконструкцій зовнішнього вигляду, хоч і не ідеальний”, — прокоментував відтворення обличчя В’ячеслав Шерстюк та додав, що йому “особисто реконструкція інтуїтивно подобається”.
За словами археолога Дніпро-донецька культура є найбільшою за територією археологічною культурою України нової кам’яної доби, яка має кілька особливостей, які її відрізняють від інших культур.
“Це історико-культурна спільність, в якій вже з’явилося землеробство, продовжувало розвиватися скотарство, але все одно велику роль відігравало збиральництво та рибальство. Тобто це проміжний етап розвитку етногенезу перед розподілом цивілізації на дві групи племен — скотарів та землеробів. Тут всі форми господарства поєднувалися приблизно порівну чи в залежності від ресурсів”, — розповів Шерстюк.
Український археолог зазначив, що попри те, що представники Дніпро-донецької культури були автохтонними мешканцями України, вони не є предками українців, так само як і трипільці та інші племена того часу.
“Якийсь геном від тих племен у нас, звісно, лишився, але це все що нас поєднує. Ця культура була автохтонною та виникла на основі більш ранніх мезолітичних культур-етносів, які розвивалися й існували по Дніпру”, — наголошує археолог.
На Дніпро-донецькій культурі утворилося кілька груп етносів. Вони вважаються ядрами на основі яких сформувалася індоєвропейська мовна спільнота.
“Саме з дніпро-дону розвинулися всі племена, які приручили потім коня, вигадали колесо, та мандрували сотні років усією Євразією, розносячи усім й щедро “даруючи” своє ДНК”, — розповів В’ячеслав Шерстюк.