Міжнародна група дослідників проаналізувала сліди давнього вибуху наднової, який стався приблизно 10 мільйонів років тому неподалік від Сонячної системи, і дійшла висновку, що цей космічний вибух міг вплинути на Землю. Дослідження, опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics, поєднало геохімічні дані з океанічних відкладів із даними місії Gaia Європейського космічного агентства.
У центрі роботи — ізотоп берилію-10 (¹⁰Be), який утворюється під дією космічних променів і має період напіврозпаду 1,39 мільйона років. Його підвищена концентрація в осадах центральної та північної частини Тихого океану свідчить, що близько 9−11,5 мільйонів років тому, ймовірно, на піку приблизно 10 мільйонів років тому, Земля зазнала впливу потоку частинок від вибуху наднової.
Порівнявши часові дані з розташуванням зоряних скупчень за каталогом Gaia DR3, учені припустили, що вибух стався на відстані від 35 до 100 парсеків (приблизно 114−326 світлових років) від Землі. Найімовірніше джерело — зоряна область Оріона, яка тоді перебувала значно ближче до Сонячної системи. Дослідники визначили два можливі кластери-кандидати: ASCC20 і OCSN61, які відповідають різним сценаріям відстані до наднової.
Науковці зазначають, що подібні події могли мати значний вплив на атмосферу й біосферу Землі, залежно від відстані до джерела вибуху. Відомо, що наднові, які вибухають ближче ніж за 150 парсеків, можуть змінювати рівень радіації на планеті, викликаючи підвищений потік космічних променів і можливі кліматичні зрушення протягом десятків тисяч років.
Автори наголошують, що подальші дослідження зразків осадів поза межами Тихого океану допоможуть з’ясувати, чи відображає знайдений сигнал глобальний ефект або лише регіональне явище. Такі роботи, на їхню думку, не лише розкривають історію зоряної активності поблизу Сонячної системи, а й допомагають зрозуміти, як космічні події можуть впливати на розвиток життя на Землі та потенційно придатних до життя планетах.