У північно-східній Сибіру, де зими сягають –50°C, археологи та генетики зробили сенсаційне відкриття. У природно муміфікованих похованнях Якутії знайшли останки жінки-шаманки XVIII століття, яка стала символом духовної стійкості народу.
Її тіло, відоме як UsSergue1, було поховане у вирізаній з цільного дерева труні, а поряд — жертвоприношення трьох коней, що свідчить про високий статус, повідомляє arkeonews.net.
Найбільше враження справила її поховальна одежа: червона вовняна сукня з імпортної тканини, рідкісний і символічний предмет у тогочасній культурі. Разом із хутряним капелюхом та шкіряними наголінниками вона уособлювала силу та авторитет шаманки, яка зберігала традиції навіть у часи активної християнізації Сибіру з боку Російської імперії.
ДНК-аналіз показав, що батьки шаманки були близькими родичами — ймовірно, дядько та племінниця або тітка та небіж. Це робить її найбільш генетично ізольованою серед усіх досліджених поховань. Вчені припускають, що такі шлюби могли бути способом збереження влади та духовної спадковості в межах впливових родів.
Попри завоювання Сибіру Росією у XVII столітті, генетична спадщина якутів залишилася майже незмінною. Дослідження показало відсутність масштабного переселення чи витіснення місцевого населення. Виживання культури пояснюється географією: суворий клімат і віддаленість регіону зробили його малопривабливим для колоністів.
Навіть аналіз зубного нальоту підтвердив стабільність способу життя. Попри появу нових продуктів — жита, ячменю чи тютюну — мікробіом якутів залишався незмінним, що свідчить про збереження традиційного харчування та побуту.
Ця знахідка доводить: колонізація не завжди означає культурний крах. Історія шаманки в червоній сукні — це історія виживання та опору без відкритого бунту.