Тендітна школярка з хлопчачою зачіскою, Твіггі стала першою моделлю з робітничого класу та обличчям 1960-х. Її обожнювали і ненавиділи, звинувачуючи у породженні покоління анорексиків. Попрацювавши у цій сфері всього 4 роки, вона «вийшла на пенсію» і розпочала іншу кар'єру: випустила музичний альбом, який став срібним, і знялася в кількох десятках фільмів, отримавши 2 «Золоті глобуси». Так дівчина довела, що незвичайна зовнішність — далеко не все, що має.
Ми ділимося з вами історією однієї з найвідоміших манекенниць, яка не хотіла все життя бути «вішалкою для одягу».
Нікому не відому Леслі Хорнбі друг привів у перукарню до популярного тоді майстра Леонарда, який шукав модель для нової стрижки . «Її волосся було довгим, розпатланим і жалюгідним. Ми довго не могли вирішити, що робити з нею», — згадував перукар.
Дівчину пофарбували та підстригли під хлопчика. Її фото Леонард повісив у холі, а майбутня зірка повернулася до школи. Клієнткою перукаря була редакторка розділу моди в Daily Express, яка помітила фото і запитала, хто на ньому і як її знайти. У Леслі взяли інтерв'ю та обіцяли розмістити замітку. Через 3 тижні вийшов номер газети, в якому блакитнооку сором'язливу блондинку назвали «Обличчям 1966 року».
Твіггі потрапила на обкладинки Vogue та Tatler лише через рік після початку кар'єри. Багато хто знаходив її зовнішність незвичайною та чіпляючою, а фотографи говорили, що камера любить її. У портфоліо дівчата були фото, зняті легендарними Річардом Аведоном, Хельмутом Ньютоном та Сесілом Бітоном. Вона також стала першою супермоделлю, чия воскова фігура з'явилася в Музеї мадам Тюссо, і першою відомою на міжнародному рівні по одному імені.
Раптова популярність і бажання найкращих видань світу співпрацювати з нею здавалися Леслі дивними. Її мама працювала на заводі , а батько був теслею в Marks & Spencer. Навряд чи 16-річна дівчинка припускала, що колись теж зіткнеться з цією маркою — як творець ексклюзивної колекції, яка врятувала бренд у важкі для нього часи.
Модель не надто любила одяг «міні», хоча зробила його масовим продуктом, цінувала комфорт і свободу, жіночність, що не кричить, і взуття на низьких підборах. У 1966 році вона запустила власну лінію одягу Twiggy Dresses для підлітків — кислотних відтінків, принтовану та незвичайного крою.
Твіггі як бренд була комерційно успішна, тому що з'явилася на ринку моди у відповідний час: новому поколінню потрібен був свій ідеал, відмінний від красунь післявоєнного часу.
Прізвисько Твіггі (перекладається як «тоненька, тендітна») причепилося до неї, оскільки Леслі важила 41 кг. Речі на ній бовталися, як на вішалці, і їх доводилося заколювати шпильками, що вічно впивалися в шкіру.
Дівчина думала , що світ навколо збожеволів, вважаючи її красивою, адже все, що в неї є, - це довгі ноги та вії. Щоб створити виразний погляд, Твіггі щоразу приклеювала 3 пари накладних вій. Макіяж займав 3 години, але робив її образ неповторним.
Вона хотіла бути манекенницею, але постійно чула, що занадто низька (166 см) і занадто худа (її параметри — 81/56/81). Моделі 1950-х були високими, фігуристими, стриманими та недосяжними — тоді мода все ще залишалася привілеєм еліти.
У 1960-х жінки стали більш емансипованими, у них з'явилися свої гроші та можливість їх витрачати. Молодь помирала від нудьги в магазинах, де звикли одягатися їх мами: їм потрібна була оригінальна та доступна мода. Так почали з'являтися магазинчики на кшталт Biba, де можна було зібрати свій образ, не віддаючи зарплати.
Дівчата хотіли бачити на сторінках журналів когось схожого на них лише краще. Твіггі була природною та незвичайною і підійшла під цю роль ідеально. Фотограф, який робив її перші професійні знімки, написав у своєму щоденнику: "Сьогодні я зустрів ікону майбутнього" .
Якось 17-річна британська знаменитість була в США, і водій таксі, дивлячись у дзеркало заднього виду, сказав : «Гей, а ти та маленька кумедна Твіггі з Англії, так?» Почувши так, водій відповів: Ну, у тебе симпатичне обличчя, але ти не Мерилін Монро .
Можливо, саме цей «комплімент» змусив Леслі замислитися, чим далі займатися, і мотивував спробувати себе актрисою та співачкою.
Твіггі та Роберт Пауелл у постановці «Пігмаліон», 1981 рік.
4 роки попрацювавши у модельному бізнесі, Твіггі виходить «на пенсію». Їй не хотілося все життя бути «вішалкою для одягу».
Без акторської освіти вона отримала 2 «Золоті глобуси» за роль у фільмі «Приятель». Перед початком зйомок компанія MGM поставила умову: якщо дівчина зможе за 6 тижнів (!) навчитися грати, танцювати та співати, то фільму бути. Твіггі змогла.
Можна заперечити, що музичний фільм – це не надто серйозно. На роль, що вимагає тонкої гри та довгих діалогів, потрібна професійна актриса. Так міркували про роль Елізи Дуліттл у телеп'єсі «Пігмаліон», яка дісталася Твіггі: «А вона взагалі зможе?»
У фільмографії Леслі є різні роботи: трилери, жахи, комедії. Вона знімалася як у повнометражних картинах, так і серіалах, в одному з яких зіграла маму Чарлі Чапліна.
Твіггі з Робіном Вільямсом у комедії «Клуб „Рай“», 1986 рік.
В особистому житті Твіггі все було непросто. Хлопець, з яким вона зустрічалася 7 років, був за сумісництвом менеджером моделі і, за її словами, привласнював собі частину її грошей, купуючи дорогі машини та костюми .
Її перший чоловік Майкл Уітні мав проблеми з алкоголем, про які Твіггі дізналася не відразу. Після 6 років шлюбу чоловік помер від серцевого нападу, але жінка залишилася донькою.
1984 року друзі запросили актора Лі Лоусона за компанію посидіти в ресторані, де він і познайомився з Твіггі. Вони почали зустрічатись. Цього разу навчена життям жінка не поспішала: лише через 4 роки, 1988-го, пара одружилася. Леслі та Лі Лоусон разом уже 30 років.
Твіггі з чоловіком, донькою Карлі та сином Джейсоном.
Головне у житті Твіггі – її родина. Вона із захопленням говорить про онуків, називає стосунки з донькою по-справжньому близькими, обожнює готувати та поратися з онуками. Лі Лоусон жартує, що придбав онуків, але втратив дружину . Діти зазвичай приїжджають до них у неділю, а п'ятничний вечір подружжя проводить за переглядом фільмів.
Леслі Лоусон випустила колекцію одягу з Marks & Spencer, виступаючи за те, що у речей не повинно бути поділу за віком. Після рекламної кампанії продажі зросли, а маркетологи вигадали окремий термін — «ефект Твіггі» : чого б вона не торкалася, все ставало успішним.
Твіггі постійно бере участь у проектах: запускає свою лінію одягу, постільної білизни, косметики, вигадує дизайн окулярів. Підтримує програми боротьби з раком, виступає проти жорстокого поводження з тваринами та використання хутра, активно займається благодійністю.
Говорили, що вона протримається у світі моди 2 тижні. Але її популярність не померкла і через півстоліття. У 2019 році Твіггі стала володаркою ордена Британської імперії за заслуги у світі моди, мистецтва та благодійності. Нагороду їй вручив принц Чарльз.