Міжнародна група науковців уперше виявила унікальні скам’янілі рештки снігових барсів (Panthera uncia) на території Європи, що змінює наше розуміння еволюції та міграції цього виду. Знахідки, зроблені в Португалії, Франції та Китаї, мають вік понад мільйон років. Про це повідомляє науковий журнал Science Adviser.
Дослідники ідентифікували п’ять скелетів давніх снігових барсів, серед яких найбільш значущою є знахідка на території Португалії. Раніше ці рештки помилково відносили до звичайних леопардів, проте детальний аналіз показав їхню належність до виду Panthera uncia.
«Ми припускаємо, що посилення зледеніння близько 900 тисяч років тому призвело до розширення ареалу снігових барсів, що дало їм змогу освоїти відкриті території Європи, такі як Португалія», – розповів у розмові з виданням провідний дослідник Жоан Мадурель-Малапейра з Автономного університету Барселони.
Науковці дослідили пристосування давніх снігових барсів до життя в холодному кліматі. Ці особливості сформувалися в середній плейстоцен, близько 500 тисяч років тому. У барсів розвинувся міцніший череп куполоподібної форми, покращилися бінокулярний зір і слух. Тварини мали потужні щелепи та більші зуби для полювання на велику здобич, зокрема на гірських козлів. Для пересування кам’янистими схилами в них сформувалися потужні лапи й довгий хвіст.
Крім того, важливим результатом дослідження стало спростування поширеної думки про обов’язкову прив’язаність снігових барсів до високогір’я та снігового покриву. За словами вчених, ключовими чинниками для виживання виду є наявність крутих кам’янистих схилів та холодний клімат, а не обов’язково велика висота над рівнем моря.
«Ми бачимо, що не висота, а структура ландшафту відіграє вирішальну роль для снігових барсів. Це подає надію в контексті зміни клімату», – наголосив Малапейра.
Загалом це відкриття має велике значення для розуміння еволюційної історії снігових барсів та розроблення ефективних стратегій їхньої охорони. Результати дослідження також підтверджують надзвичайну пластичність виду та його здатність адаптуватися до різних умов середовища за наявності відповідного рельєфу та клімату.
Цікаво, що того самого періоду в Китаї жили й інші представники родини котячих. Нещодавно археологи виявили в печері Хуалундун рештки найменшої викопної кішки. Цей вид, що отримав назву Prionailurus kurteni, належав до вимерлого роду леопардових кішок. На відміну від могутнього снігового барса, ця тварина була такою малою, що могла поміститися в долоні.
Довідка: Ірбіс, або сніговий барс, або сніговий леопард (лат. Panthera uncia, раніше – Uncia uncia) – великий хижий ссавець родини котячих, що мешкає в горах Центральної Азії та проживає виключно в холодному кліматі.