У Києві провели прощання із військовим, засновником добровольчого батальйону «ОУН» Миколою Коханівським, який загинув, захищаючи країну.
Про це повідомив кореспондент hromadske.
Про загибель Миколи Коханівського (позивний Буревій) стало відомо в червні. Як зазначається, військовий загинув під Вовчанськом на Харківщині як рядовий солдат 125 бригади ЗСУ. Однак лише в липні смерть Коханівського підтвердили офіційно, після того, як його тіло забрали з поля бою та провели упізнання. Військовому було 53 роки.
Микола Коханівський — український військовий та громадський діяч, керівник громадської організації «Добровольчий рух ОУН». До націоналістичного руху, за його словами, долучився 2003 року. Тоді він переїхав до Києва із Запоріжжя.
У столиці Коханівський вступив до Конгресу українських націоналістів, а широкому загалу став відомий після того, як разом із групою однодумців пошкодив пам’ятник Леніну на Бессарабській площі в Києві. Судовий процес за цією справою закінчився лише у 2013 році, Коханівського засудили до трьох років умовного ув'язнення.
У цей час Коханівський брав участь у парламентських виборах 2012 року — балотувався від Конгресу українських націоналістів, проте в підсумку набрав трохи більше ніж 1% голосів виборців.
Під час Революції гідності Коханівський очолив одну із сотень Самооборони Майдану, яку сформували переважно з членів ОУН. У липні 2014-го очолив добровольчий батальйон «ОУН», що вирушив воювати на Донбас. Його бійці дислокувалися в селищі Піски й боронили Донецький аеропорт. Це не завадило Коханівському в жовтні того самого року стати одним з організаторів акції під Верховною Радою на підтримку ухвалення закону про амністію «політв'язнів».
У березні 2015-го Коханівського виключили зі складу ОУН. Так, Коханівський заснував власну громадську організацію «Добровольчий рух ОУН». А згодом і Всеукраїнське об'єднання «Революційні Праві Сили» (ВО РПС), до складу якої увійшли представники добровольчих батальйонів, зокрема «Айдару», «ОУН», «Донбасу» тощо.
У роки до великої війни неодноразово організовував протести, за що потрапляв у СІЗО. Наприклад, у листопаді 2015 року Коханівський був одним з організаторів так званого віча на майдані Незалежності, де він вимагав «повалення режиму Порошенка» за невиконання обіцянок, даних на Майдані. Учасники «віча» разом із Коханівським штурмували центральний офіс корпорації SKM Ріната Ахметова.
20 лютого 2016 року був одним з організаторів акції протесту з вимогою звільнити політв’язнів. Учасники акції пікетували Адміністрацію президента, розгромили київський офіс російського «Альфа-банку» й захопили готель «Козацький».
У листопаді 2016-го, у річницю початку Революції гідності, Коханівський знову вивів своїх прихильників на мітинг. І вони знову потрощили офісні приміщення — постраждали «Сбербанк россии» та крамниця, розташована поряд з офісом громадської організації «Український вибір» Віктора Медведчука.
Згодом Коханівського затримували за стрілянину з пневматичного пістолета під час конфлікту з екскомандиром одного зі взводів «Правого сектору» Русланом Качмалою (позивний Рем).
У 2020 році Шевченківський суд столиці засудив Миколу Коханівського за погроми на акціях до двох років обмеження волі, але призначив випробувальний термін.
За словами громадського активіста та військового Ігоря Луценка, на початку великої війни Коханівський сформував добровольчий підрозділ, який обороняв дамбу між Ірпенем і Київським морем. Потім «підрозділ розвалили», і Коханівський продовжив захист країни простим піхотинцем у лавах 125 бригади під Харковом.