Олександр Герасимович народився в Україні, а саме – у Тернополі та вже 18 років проживає у Данії у місті Ольборг. Волонтерством чоловік почав займатися зі студентських років, долучаючись до спортивних заходів, що й стало основою для його подальшої допомоги Україні та її армії.
Про це чоловік розповів виданню ТРИБУН.
Волонтерити Олександр почав зі студентських спортивних заходів, допомагав з організацією для інтернаціональних студентів тощо. Після початку війни на сході України у 2014 році він також частково долучався до деяких волонтерських організацій. А з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він мав більше ресурсів, щоб активніше підтримувати рідну країну.
“Від початку російського вторгнення я з однодумцями організовував демонстрації на підтримку України. Це було щосуботи. Потім почали проводити заходи та збори для допомоги українській армії – і продовжуємо робити це й досі”, – говорить активіст.
Одним із перших проєктів у місті Ольборг, до якого долучився Олександр, був збір коштів на автомобіль швидкої допомоги. Після цього в нього сформувалося чітке бачення щодо того, як організовувати акції на підтримку України.
Волонтер зазначає, що датське суспільство одразу після повномасштабної війни почало підтримувати Україну.
“Наразі ця тенденція зменшилась, але й досі я бачу багато данців, які хочуть допомагати. Данія, як країна, одна з передових в світі, яка надає як гуманітарну так і військову допомогу. А українці в Данії допомагали і роблять це зараз. Деякі з них не бачили межі, багато працювали, через що й вигорали. Але вони все ще продовжують організовувати акції, проводити заходи на підтримку Батьківщини”, – розповідає він.
Цього року Олександр Герасимович організував літній марафон волонтерських заходів, до якого долучилися спілки та небайдужі люди й з різних інших міст Данії, які бажали допомогти Україні. Мета акції – збір коштів на автомобілі для ЗСУ.
“Ідея марафону зародилася ще у 2022 році, коли ми брали участь в різних інших організованих нами заходах. Я завжди був активним у спілках, орієнтованих на спорт, тож вирішив провести марафон волонтерських заходів для допомоги ЗСУ. Я звернувся до представників, які організовували фестиваль Grønkoncert, який проходив у 8 містах Данії. Їм були потрібні волонтери для допомоги з проведення заходу, а в нас була велика спільнота під назвою “Bevar Ukraine” – благодійна спілка волонтерів зі всієї Данії, готових допомогти. Ми долучилися задля спільної мети – збору коштів на автомобілі швидкої та евакуаційної допомоги. Пізніше “естафету” підхопили волонтери з інших міст, які теж приєдналися до збору”, – розповідає Олександр.
Загалом до волонтерського марафону долучилися люди з таких міст Данії, як Ольборг, Орхус, Колдінг, Есбʼєрг, Оденсе та інших. Сума, яку вдалося зібрати волонтерам, становить 45 тисяч євро.
“Закриття збору було непростим, адже потрібні значні суми. Просто розмістити пост у соціальних мережах недостатньо. До марафону долучилося більше тисячі людей, і це заслуга координаторів. Людям подобається брати участь, бо це свого роду відпочинок, але відпочинок, завдяки якому ми зібрали кошти та витратили їх на автомобілі для України”.
За результатом марафону Олександру зі спільнотою вдалося придбати 5 автівок, – 1 швидкої допомоги, 4 – евакуаційних, які були передані фонду “UA FREE”.
Про це, далі розповів директор фонду Пилип Ваганов.
“Наш фонд – це продовження громадської організації під назвою “Ініціатива”, до якої я доєднався в кінці 2022 року. А деякі члени нашої команди працюють й з 2014-го. Основні напрямки у роботі – передача військовим автівок, необхідного приладдя для тактичної медицини. Також ми опікуємося деякими громадами, які релокувалися до Запоріжжя, ВПО, дітьми, школами, тощо”.
З Олександром Герасимовичем Пилип познайомився через знайомих волонтерів на початку повномасштабного вторгнення для спільної роботи, спочатку в невеликих проєктах.
“Спільнота Олександра допомагає закривати запити нашого фонду. Найважче — зібрати кошти на придбання автівок. Ми не можемо дозволити собі закупити їх у такій кількості. Раніше ми могли зібрати кошти на 5-6 автівок за пів року, а зараз не можемо зібрати навіть на 2-3 авто за рік”, – зазначає директор.
Він наголошує, що наразі фонд має запит на 3,5 мільйона гривень, оскільки військові потребують значної кількості техніки та спорядження.
“До Олександра у нас було два запити на машини швидкої допомоги різних типів. Перша – для евакуації, а друга – для виїздів на стабілізаційний пункт. Для “стабіка” взяли чудове авто, на якому самому хочеться їздити – просто "вихор". Це "Мерседес" 2018 року, і навіть вкладатися в ремонт не довелося. Це були запити для хлопців, які працюють під Кураховим та Херсоном”.
На думку Пилипа Ваганова, в Україні наразі існує значна проблема з внутрішнім структуруванням.
“Потрібно налагоджувати структуру, щоб усе правильно передавалося, списувалося, і щоб військовим не доводилося звертатися до волонтерів та самостійно щось купувати. Є багато, на перший погляд, незначних, але важливих речей, як-от запит від однієї з бригад на диски для коліс автомобіля. Один військовий розповідав, що шини – це, мовляв, розхідник, який їм виписують, а диски начебто розраховані на вічне використання. Але коли на авто летять уламки або воно наїжджає в яму, дисків більше немає. Таких запитів досить багато, і з ними потрібно працювати. Тому ми намагаємося передавати автівки з шинами та дисками в комплекті. Хлопці дуже вдячні”.
Олександр Герасимович зазначає, що наразі закривати збори стало складніше, ніж раніше.
“Складніше, але якщо я, як волонтер, добре себе зарекомендував – у мене сформувалася аудиторія, яка довіряє та підтримує збори. Кожен обирає свій шлях для організації зборів. Я обрав марафон – це найефективніший метод для мене. Я залучив інших координаторів та волонтерів, завдяки чому утворилася велика спільнота, яка працювала заради спільної мети. Спочатку ми сумнівалися, чи вийде, але результат говорить сам за себе. Для мене це також досвід, який дав зрозуміти, що таким способом можна збирати значні кошти.
Я роблю це заради рідної країни. У мене є час, який я можу присвятити допомозі Україні. Ми є тилом для військових, що боронять нашу землю. Потрібно докладати всіх зусиль. Якщо не організовувати захід, то хоча б долучатися до нього. Продовжуємо працювати – разом до перемоги!”.