Новини Звідусіль

У Бразилії знайшли скам’янілість найбільшого крилатого створіння в історії Землі

16:30—02 October 2025У Бразилії знайшли скам’янілість найбільшого крилатого створіння в історії Землі1000+

Палеонтологи виявили в Бразилії останки досі невідомої летючої рептилії, яка стала першим представником родини аждархід, якого знайшли в цій країні, пише Успіх in UA.

Цей вид птерозаврів жив на теренах сучасної Бразилії приблизно 70-67 мільйонів років тому — наприкінці крейдового періоду. Птерозавр, якого назвали Galgadraco zephyrius, належав до родини аждархід, групи летючих ящерів, яка включала найбільших крилатих створінь в історії Землі. Вчені оцінюють, що розмах крил Galgadraco zephyrius становив від чотирьох до п’яти метрів, повідомляє sat.net.ua.

Аждархіди були найпоширенішою групою птерозаврів протягом періоду від 94 до 67 мільйонів років тому. Вони населяли континентальні території по всій планеті. Саме тому відсутність їхніх решток у бразильській групі Бауру, багатій на інші викопні знахідки, здавалася науковцям дивною. Про це розповіли дослідники на чолі з Р. Варгасом Пегасом із Зоологічного музею Університету Сан-Паулу.

Фрагмент щелепи стародавньої рептилії знайшли в формації Серра-да-Галга. Ця ділянка лежить за 25 кілометрів на північ від округу Убераба й відома палеонтологам як місце знахідки титанозавра Uberabatitan ribeiroi. Новий зразок заповнює важливу прогалину в регіональному літописі птерозаврів, адже попередні знахідки з цього регіону датувалися значно давнішим часом.

Особливу увагу науковців привернула схожість бразильського виду з Albadraco tharmisensis — птерозавром із басейну Хацег у Румунії. Попри величезну географічну відстань між знахідками, обидва види мають подібні анатомічні особливості. Зокрема, V-подібний переріз рострума (передньої частини черепа) й специфічне розташування отворів у щелепі. Філогенетичний аналіз підтвердив близьку спорідненість цих двох видів.

Дослідники також знайшли на тій самій ділянці мініатюрні останки дитинчат птерозаврів. Така знахідка має велике значення для науки, бо рештки молодих особин летючих ящерів трапляються вкрай рідко. Це може допомогти краще зрозуміти життєвий цикл і поведінку цих стародавніх істот.