Більша частина світових лідерів звикла до непередбачуваної поведінки президента США Дональда Трампа, який не приймає відмов, тому змогли виробити своєрідну протидію його натиску.
Про це у своїй колонці для видання “Політаналіз” пише політолог Валерій Майданюк.
"Більшість світових політиків сьогодні ставляться до Трампа як до великої дитини, яка верещить, почувши слово «ні», тому навчилися йому відмовляти без вживання цього слова, пропонуючи інші ініціативи або ж запевняючи, що «працюють над цим», не збираючись насправді виконувати ці забаганки", - вважає експерт.
За словами Валерія Майданюка, подібну тактику обрали для себе український лідер Володимир Зеленський та європейські партнери.
При цьому експерт нагадує: агресія Трампа, який примушує сторони до підписання мирного договору виглядає досить переконливою. Це робить ймовірність укладання цього документа цілком реалістичною. Проте не варто забувати, що Трамп не завжди отримує те, чого вимагає. Причинами цього є його вікові особливості, емоційна нестабільність та непослідовність у думках.
Лідери Європейського Союзу усвідомлюють, вважає політолог, що як тільки Путін доб’ється перемир’я з Україною і при цьому в перший рік «миру» не зможе досягти на виборах встановлення зручної для себе влади у Києві, він обов’язково переключиться на котрусь з європейських країн.
"Тому, як би цинічно це не звучало, в інтересах європейців, щоб Росія надовше застрягла в Україні, не маючи можливості спрямувати свою агресію на Європу", - впевнений Майданюк, додаючи, що є й позитивний момент у цьому, оскільки Європа продовжить давати Україні гроші.
Водночас він зауважив, що після повернення Трампа до Білого дому Росія отримала довгоочікуване покращення відносин зі Сполученими Штатами. У Кремлі зрозуміли, що "зміна повістки" дає їм можливість продовжувати бойові дії, не йдучи на компроміси.
Окрім того, на думку політолога, червона доріжка для Путіна на Алясці стала сигналом для виходу РФ з міжнародної ізоляції.
"Не дивно, що після рукостискання Трампа з Путіним Росію поступово повертають до міжнародних структур та спортивних федерацій, і це лише додає нахабності амбіціям кремлівського диктатора. Захід прогинається, навіщо ж зупинятися, якщо можна продовжувати натиск, цілком закономірно прораховують у Кремлі", – резюмує він.