Австралійка каже, що така проста річ, як громадський транспорт, може спровокувати болісний і незручний інцидент.
Жінка з рідкісним захворюванням, яке означає, що її тіло постійно перебуває в стані сексуального збудження, каже, що вона щодня відчуває біль, а не задоволення.
Емілі МакМегон страждає на персистентний розлад генітального збудження (PGAD), стан, який змушує її почуватися так, ніби вона завжди перебуває на межі інтенсивного оргазму.
Цей виснажливий стан вразив 36-річну жінку "з нізвідки" дев'ять років тому. Хоча багато хто вважає, що Емілі насолоджується ефектом, вона пояснює, що насправді це "гостре відчуття", настільки сильне, що вона ледве може з ним впоратися.
"Я відчуваю гострий біль у паху, і він постійно пече", - каже австралійка. "Це збудження 24/7 – але це незручно. Люди думають, що я просто постійно збуджена, але це не так. Моє тіло генерує це відчуття. Моя піхва стає дуже вологою, і люди помилково вважають, що я відчуваю оргазм, але це не так. Якщо збудження дуже сильне, я маю такий вигляд, ніби обмочилася. Це сильний біль, від якого хочеться вхопитися за пах і відірвати його. Уявіть собі відчуття кульмінації, помножене на 20. Люди думають, що я хочу більше, але не мати контролю над власним тілом – це повний відстій. Це так розчаровує і робить мене такою тривожною. Захворювання з'явилося нізвідки. Все почалося з постійного дискомфортного відчуття, коли я займалася повсякденними справами".
Мешканка Мельбурна може мати неконтрольовані, болісні оргазми п'ять разів на день. Вона стверджує, що лікарі спочатку припустили, що у неї кіста збоку клітора, але зрештою виявили, що у неї пошкоджений нерв, який і спричиняє біль. Це захворювання невиліковне, але Емілі приймає ліки, щоб притупити біль.
Але розлад все ще має серйозні наслідки для її життя. Наразі Емілі перебуває у дворічних стосунках на відстані з 38-річним Ендрю, але пара ніколи не зустрічалася особисто. Вона може займатися сексом, але відчуття болісні.
Вона сказала: "Просто перебування в громадському транспорті може спричинити напад через вібрацію. Одного разу це сталося і в торговому центрі. Люди дивилися і засуджували, поки я намагалася впоратися з фізичними наслідками. Вони думали, що я з'їхала з глузду – багато людей не розуміють. Коли я не приймаю ліки, мені доводиться розгойдуватися вперед-назад і стискати щелепу, тому що я постійно відчуваю вібрацію. Мене починає трясти, і я відкидаю ноги. Хапання за промежину не допомагає, але це рефлекторно. Хочеться відтягнути болісну ділянку. Також було незручно пояснювати це моїй родині. Вони казали мені мастурбувати і що я маю бути щасливою, почуваючись так 24 години на добу 7 днів на тиждень, і що зі мною все гаразд, тому що вони не розуміли. Щодо сексу, то я спала лише з тими, кого знала і кому довіряла. Я можу займатися сексом, але це дуже фізично боляче. Мій теперішній партнер дуже розуміє мене. Я б дуже хотіла зустрітися з ним особисто. Він абсолютно дивовижний і розуміє мене без осуду. Я хвилююся перед сексом з ним, але він дуже підтримує мене в цьому питанні. Я також вирішила не мати дітей на випадок, якщо це спадкове. Це засмучує, цей стан впливає на моє життя в усіх відношеннях".
Емілі ділиться своєю історією, щоб допомогти підвищити обізнаність про розлад, оскільки, за її словами, більшість людей жартують про нього. Хоча існує хірургічне лікування, наразі воно доступне лише в США. Вона сказала: "Коли люди сміються або кажуть, що це несправжнє, вони навіть не уявляють, як це впливає на мене. Я не намагаюся позбутися цього – це медичний стан. Я хочу лише вилікуватися і припинити знущання та осуд. Існує операція, за допомогою якої можна вбити пошкоджений нерв, але вона доступна лише в Америці, і я ніколи не зможу дозволити собі поїхати туди. Я прийматиму ліки до кінця життя, якщо лише хвороба раптом не вилікується сама собою. Лікарям потрібно проводити більше досліджень, щоб розуміти цей стан і допомагати людям. Я не хочу, щоб хтось ще проходив через це. Ніхто не заслуговує на такі страждання".