Люди можуть поступово втрачати контроль над рішеннями, які визначають життя суспільства. Історикиня з Гарварду Джилл Лепор попередила про формування "штучної держави".
Штучний інтелект може змінити не лише окремі сфери життя, а й сам принцип функціонування держави. А саме, у майбутньому люди можуть втратити можливість бодай якось впливати на політику своєї країни. Адже більшість важливих рішень ухвалюватиметься за допомогою штучного інтелекту.
Про це повідомила історикиня Гарвардського університету Джилл Лепор у подкасті "Hard Fork" від The New York Times.
Науковиця вважає, що вже формується модель, яку можна назвати "штучною державою". За словами Лепор, йдеться про зміну самого принципу управління суспільством. У державних процесах дедалі більшу роль можуть відігравати автоматизовані системи, контроль над якими здійснюватимуть технологічні корпорації.
На думку Лепор, передумови для появи зазначеної моделі вже можна побачити сьогодні. Технологічні компанії поступово отримують вплив на сфери, які раніше значною мірою контролювалися державою або суспільними інституціями.
Окрему роль відіграють соцмережі та цифрові платформи. Вони фактично стали ключовим майданчиком для поширення новин та формування політичних уподобань виборців. Тобто яку саме інформацію отримуватиме той чи інший користувач, нині значною мірою вирішують алгоритми.
Як зауважує науковиця, у такої тенденції є відразу декілька тривожних наслідків. Зокрема, наразі відбувається поступова ізоляція людей один від одного. Адже люди дедалі більше взаємодіють між собою через цифрові платформи. Відтак традиційні зв’язки між людьми послаблюються, а суспільна роз’єднаність поглиблюється.
Відбувається, на думку Лепор, й підміна інститутів. Замість того щоб радитися з експертами, представниками влади чи людьми зі свого оточення, користувачі дедалі частіше звертаються безпосередньо до ШІ. Це стосується навіть політичних питань, зокрема вибору кандидата.
Водночас політики та компанії, які активно просувають технології штучного інтелекту, нехтують думками громадян. Історикиня звертає увагу на ситуації, коли розвиток інфраструктури для штучного інтелекту викликає опір з боку місцевих громад. Зокрема, йдеться про масове невдоволення людей через будівництво дата-центрів. Однак це аж ніяк не зупиняє можновладців та творців нейромереж.
Науковиця досить скептично ставиться до тверджень представників технологічної індустрії про те, що поширення ШІ неможливо зупинити. На її думку, техноеліти фактично формують у суспільстві уявлення, що розвиток ШІ є неминучим, а регулювання лише перешкоджатиме інноваціям.
Лепор вважає таку логіку помилковою. Вона нагадує, що схожі оптимістичні прогнози свого часу звучали щодо персональних комп’ютерів, інтернету та соціальних мереж. Їх також представляли як технології, які мають сприяти розвитку демократії. Однак разом із перевагами вони принесли нові ризики, зокрема розширили можливості для стеження за громадянами.
Більш детально свої погляди на окреслені виклики історикиня обіцяє викласти у майбутній книзі "Зліт і падіння штучної держави", над якою вона нині працює.