Фізики NIST уперше розрахували точний хід марсіанських годинників: у середньому вони відраховуватимуть 477 мікросекунд швидше за день, але ексцентрична орбіта Марса і вплив Сонця та сусідніх планет можуть змінювати цей показник до 226 мікросекунд на день протягом марсіанського року.
За даними NIST, марсіанський день довший за земний на 40 хвилин, а рік триває 687 днів. Науковці зазначають, що важливо знати не лише тривалість доби, а й точність відліку кожної секунди порівняно із Землею.
"Якби ви приземлилися на поверхні Марса з атомним годинником, він би однаково цокав так само, як і на Землі. Але якщо порівняти марсіанський годинник із земним, вони будуть несинхронізовані. Завдання полягає у визначенні того, наскільки марсіанський час зміщений від земного, майже як обчислення різниці в часових поясах", – інформують у NIST.
Фізики обрали точку на марсіанській поверхні як референтну, аналог рівня моря на екваторі Землі. Завдяки рокам даних марсіанських місій удалося оцінити гравітацію Марса, яка у п'ять разів слабша за земну.
Але, як зазначили науковці, потрібно було врахувати не лише гравітацію планети. Сонце становить понад 99% маси Сонячної системи, а Марс – під впливом Землі, Місяця, Юпітера й Сатурна. Це формує його ексцентричну орбіту, що значно впливає на відлік часу.
У NIST зазначили, що хоча 477 мікросекунд і здаються малою величиною, вона критична для точних мереж зв'язку. Нині комунікації між Землею й Марсом затримуються на 4–24 хвилини. Це схоже на дотелеграмне спілкування, коли люди надсилали рукописні листи морем і чекали тижнями або місяцями на відповідь, вказали науковці.
Впровадження системи точного визначення часу між планетами відкриває шлях до створення синхронізованих мереж на величезних відстанях. За словами фізика NIST Біджуната Патли, науковці зараз наблизилися до реалізації ідеї розширення Сонячної системи, про яку раніше писали лише в науковій фантастиці.
Патла зазначив, що якщо отримати синхронізацію, це буде майже як реальний час без втрати інформації. Він додав, що знання точного ходу часу на Марсі не лише допомагає в підготовці до майбутніх місій, а й поглиблює наукове розуміння теорій відносності Ейнштейна.