Історії про вступ до школи, чия розв'язка так само інтригує, як фраза вчителя: «А до дошки піде...»

"Як можуть порівну розбігтися в 2 сторони 7 зайчиків?" - Якщо ні вам, ні вашим дітям не ставили такого абсурдного питання, значить, ви уникнули співбесід при прийомі до 1-го класу. І хоча зараз такого роду тестування припустимо лише у закладах, які мають право на відбір учнів, наприклад, у гімназіях, чимало батьків пригадають курйозні історії про те, як проходила підготовка до вступу до початкової школи. Думаємо, ці розповіді вас потішать, а бонусна історія покаже, яким хвилюючим для дітей буває 1 вересня.

• На співбесіді перед вступом до початкової школи молодшого брата запитали, що він знає. Брат з гордістю відповів, що знає, що таке підлягає, присудок, множення та поділ. Його без питань взяли вчитися за просунутою програмою. А він насправді просто чув, як я говорила ці слова, коли вчила уроки, а що вони означають — не знав. Зате, як подав себе. © Підслухано / Ideer
• Ще взимку водила мене мама на співбесіду перед прийомом до школи. Там мене спитали, що я бачу у вікні. Я подивилася, побачила чергу в магазин, і відповіла: «Черга». Психолог перепитала. Я повторила: "Я бачу чергу в магазин". Вона так скрушно похитала головою і сказала: «Розвинена дитина мала відповісти: „Зима, сніг. Все білим-біло“». © Марія І. / Dzen
• Я дуже не хотіла йти до школи: я й так чудово жила з бабусею — ні тобі ясла, ні дитсадка. Мамі було соромно за мене 1 вересня 1958: бантики, форма нова з білим фартухом, букет і зовсім нещасна фізіономія. Але коли перша вчителька, Єлизавета Федорівна, повела нас до класу, я й не пам'ятаю, що вона нам наговорила, але з класу до мами я вийшла вже з палаючими очима, і мало не казала: «Скоріше завтра». © Мапгарита Цуканова

• Моя 6-річна дочка проходила співбесіду до гімназії. Після чого вчителька вивела її за двері та сказала, мовляв, усе добре, але ваша дитина не знає елементарних речей. Я заперечила, що моя дівчинка дуже розумна та розвинена. А вчителька на це: «Я спитала у неї, з чого зроблено квиток на автобус, а вона не знає!» Після цього я почала сміятися та пояснила, що дочка жодного разу в житті не їздила автобусом. Ми жили в центрі і все необхідне було в кроковій доступності, а при необхідності їхали на машині. © IvaMartiskainen / Twitter
• Перед 1-м класом я проходила тестування. Я тоді вже багато знала. Жінка, яка проводила це тестування, розклала переді мною картки з птахами. Я їх назвала. І тут вона з усієї стоси вибрала картки з гусем, качкою, качкою-мандаринкою, лебедем, селезнем і горобцем. І спитала, який птах зайвий. Я відповіла, що горобець, бо решта — водоплавні. Виявилося, що це неправильно. Треба було відповісти, що всі ці птахи мають довгу шию, а у горобця — коротку. © lutseferiya / Pikabu

• Пам'ятаю, коли брата зараховували до школи, йому, серед інших, запитали, чим дівчатка відрізняються від хлопчиків. Він зніяковіло подивився на маму, і спитав: «Що, так і розповідати?». А чекали від нього стереотипів про спіднички, бантик та кіски. © TrushinBV / Twitter
• Справа була далекого 1996 року. Мені 6 років. Пішли на співбесіду до звичайної школи за 5 хвилин ходьби від будинку. І тут переді мною садять ляльку і кажуть, що це англійка, якій треба пояснити, що таке велосипед. Ну, я подумав, що раз лялька — англійка, то й говорити з нею треба англійською. Згадав свою дитячу книжку і сказав: "Байсікл". Дивлячись на обличчях комісії, я пояснив, що це англійською велосипед. За підсумками, в ту школу мене не взяли, натомість прийняли до міської гімназії, де було по 5 уроків англійської на тиждень. © Ricotta/Pikabu
• Привела сина на співбесіду для вступу до 1-го класу. Син багато читає, знання математики – на рівні 2-го класу. А тут - опа! - Йому ставлять завдання: «На загальній галявині грали 7 зайчиків. А розбіглися на 2 галявини. Як вони розбіглися? Син на секунду підвис. Тут другий вчитель запитує, як зайчики могли порівну розбігтися.Син чемно відповідає, що не знає, як 7 зайчиків можуть це зробити живими. Тут підключається перший вчитель і суворим голосом: «Я не говорила „порівну“. Я казала - просто розбіглися. Як вони могли розбігтися? Довелося синові перекласти: «Склад числа 7». Син швидко відповів, що це 1 та 6, 2 і 5, 3 та 4. І тут нове питання: «Кого цифра 8 за ручки тримає?» Син знову не розуміє, про що йдеться, я перекладаю, мовляв, числа-сусіди числа 8. Син відповідає. Як підсумок, нам повідомили, що у дитини кульгають базові математичні уявлення. Пішли до іншої школи. © FereroArt/Pikabu

• Прийшли на співбесіду до гімназії. Доньку пробачать описати картинку. Сюжет: автобус, люди стоять, хтось сидить, одна дитина явно поступається місцем старенькому. Донька все описує, каже, що дитина хороша, поступається місцем літній людині, адже вона старенька, їй важко стояти. Бачу, що їй малюють мінус. Запитую, чому. А у відповідь: "Бо не сказала, що на вулиці хороша погода, з цього треба починати".© lastochkina / Pikabu
• Давно було діло. Пам'ятаю, повела племінницю на тестування для вступу до 1-го класу. Олена на всі запитання відповіла, начебто все нормально, а ввечері невістка запитує, як усе минулося. Я рота не встигла відкрити, як Оленка видає: «Мамо, не знаю, як я в цій школі вчитимуся. Вчителі там самі нічого не знають, у мене всі запитували...» © Поліна С. / Dzen
• Молодшу привели на співбесіду до школи. Вчитель розмовляє з нею на першій парті, я сиджу ззаду, грію вуха. На запитання відповіла нормально, потім дали завдання переписати друкованими літерами слова, пощастило підглянути кілька: будинок, садок... Далі не видно. Виходимо, питаю, які слова треба було написати. Відповідає ухильно. Говорю їй, мовляв, ну слова ти писала? Відповідає, що писала. Запитую, які. А вона як закричає: «Не було завдання читати ці слова! Було завдання писати!» © Bgbgbg / Pikabu

• Те, як я пішла до першого класу, не забуду ніколи. Ми були дуже бідні. І ось мама стоїть у коридорі, гладить пакет для квітів, я, одягнена в костюм, відданий подругою мами, беру рюкзак, який подарувала тітка. Обличчя все залите зеленкою, бо напередодні кіт покусав мене. Фотоапарата у нас, звісно, ​​не було. І цю красу ніхто не зобразив. Ми запізнилися на лінійку, тож одинадцятикласник поніс на руках не мене. Жаль, він би теж мене не забув. © Підслухано / Ideer
• Мою доньку перед 1-м вересня у першому класі вкусив комар просто у повіку. Такі «красиві» ми пішли вперше до першого класу. © Ірина Нієнхаус
• Віддавали молодшу сестру та племінника до елітної школи з поглибленою англійською. На співбесіді у племінника запитували, який його улюблений колір, улюблена тварина, улюблений вид спорту. А у сестри запитали, що вона готуватиме чоловікові, скільки хоче дітей і все в такому дусі. Сестра заявила, що в ту школу не піде: «Вони явно якийсь фігне вчитимуть». © Підслухано / Ideer

Бонус

• Торік донька пішла до 1-го класу. Першого ж дня дзвінок від вчительки, мовляв, ваша донька — маленька і худа дівчинка — побила двох четверокласників. Почали з'ясовувати, і виявилося, що ті чотирикласники — 2 мої старші сини, її брати. Вони зраділи, зустрівши її в школі, і полізли обійматися, а вона засоромилась і почала відштовхувати їх. © Serge Galatseanu