У Колорадо знайшли динозавра розміром із кішку: новий вид Enigmacursor mollyborthwickae змінює уявлення про юрський світ. На південному заході США, серед стародавніх відкладів знаменитої формації Моррісон, палеонтологи знайшли рештки істоти, яка могла б легко пробігти поміж ніг велетенського диплодока. Новий вид отримав назву Enigmacursor mollyborthwickae — що у перекладі з латини означає «загадковий бігун».
Цей невеличкий динозавр, завдовжки всього близько 90 сантиметрів, мав довгі ноги та легкий скелет — ознаки справжнього спринтера юрського періоду. Тепер його скелет прикрашає експозицію Музею природознавства в Лондоні, де він став справжньою зіркою серед гігантів.
Дослідження, очолене професоркою Сюзанною Мейдмент з Лондонського музею природознавства, показало, що цей динозавр належить до групи неорнітішій — дрібних рослиноїдних двоногих динозаврів, родичів предків птахів.
Його ноги — справжній підручник з анатомії бігуна: довге стегно, витягнена гомілка та гнучкий гомілковостопний суглоб. Судячи з того, що деякі частини хребців ще не зрослися, тварина, ймовірно, була молодою і мала б вирости трохи більшою.
Протягом більш ніж ста років маленькі рослиноїдні динозаври з формації Моррісон класифікувалися під різними іменами, серед яких найвідоміше — Nanosaurus. Але нещодавній огляд, проведений Барретом і Мейдмент, показав, що ці назви базувалися на неповних зразках і не дають змоги точно визначити вид.
Enigmacursor став нарешті «надійною опорою» — повним зразком одного індивіда, із збереженими ногами, тазом і частиною хребта. Це дає палеонтологам чіткий еталон для майбутніх порівнянь. Цікаво, що за будовою кісток новий вид ближчий до Yandusaurus із Китаю, ніж до пізніших «качкодзьобих» динозаврів. Його особлива комбінація ознак робить його унікальним серед дрібних юрських травоїдних.
Формація Моррісон — це величезний шар гірських порід, який зберіг життя пізньої юри (приблизно 150 мільйонів років тому). Тут жили гіганти — диплодоки, стегозаври, алозаври. Але поруч із ними бігали маленькі, моторні травоїдні, як-от Enigmacursor.
Для істоти висотою «по коліно людині» життя серед гігантів було справжнім випробуванням. Ймовірно, швидкість і спостережливість були її найкращими засобами захисту від хижаків і важких ніг сусідів.
Скелет Enigmacursor знайшли на приватній землі у Колорадо у 2021–2022 роках. Згодом музей придбав зразок, ретельно очистив і відсканував у форматі 3D. Тепер дослідники по всьому світу можуть вивчати його цифрову модель, не торкаючись оригіналу.
Такі скани мають роздільність менше міліметра і дозволяють розгледіти найдрібніші деталі — від слідів прикріплення м’язів до структури кісткової тканини. Це справжній крок у цифрову епоху палеонтології, де навіть найрідкісніші знахідки стають доступними онлайн.
Маленькі динозаври зазвичай залишаються в тіні своїх гігантських родичів — їхні кістки крихкі, а колекціонери часто шукають «великі експонати». Через це такі види залишаються недослідженими.
«Дрібних динозаврів часто просто не помічають. Ймовірно, багато з них досі чекають у землі», — каже професорка Мейдмент.
Проте саме ці невеличкі істоти допомагають зрозуміти, як працювали давні екосистеми: хто з ким співіснував, як розподілялися ресурси і як еволюціонували адаптації до швидкого руху.
Enigmacursor доводить, що юрський світ не був лише царством гігантів — він кишів життям, рухом і різноманіттям.
Відкриття Enigmacursor mollyborthwickae не лише додає ще один рядок у каталог динозаврів, а й змінює баланс у нашому баченні минулого. Маленькі, прудкі травоїдні, можливо, відігравали не меншу роль у підтриманні екосистем, ніж гігантські рослиноїдні велети.
Їхня швидкість, спритність і здатність виживати серед хижаків роблять їх символом еволюційної винахідливості. І тепер, коли Enigmacursor стоїть у Лондонському музеї, він нагадує: навіть найменші створіння можуть залишити великий слід в історії життя на Землі.