У війську психоактивні речовини вживають часто для покращення фізичних і ментальних якостей, щоб вижити, тоді як у ветеранів, навпаки — щоб асимілюватися або забутися в цьому світі.
З інтерв’ю соціологів із психологом
Тема залежності від психоактивних речовин у нас досі табуйована. Хто сміє сказати, що в українському війську є проблема з наркотичними речовинами? Цю проблему на офіційному рівні стараються не помічати, замовчувати, уникати як чогось незручного й не на часі. А проблема є. І саме з любові та вдячності до захисників про неї треба говорити, аби шукати рішення.
12 березня в Україні презентували дослідження наркозалежності в Силах оборони. Соціологи провели глибинні інтерв’ю з лікарями цивільних медзакладів і військових шпиталів, бойовими медиками, із психологами, зокрема військовими психологами, які мають безпосередній досвід роботи з військовими й ветеранами (-нками), які мають досвід вживання психоактивних речовин (ПАР) або наркозалежність.
«Цієї проблеми не уникала жодна армія світу, — каже Вікторія Тимошевська, виконавча директорка БФ «Здорові рішення». — Ця залежність не від того, що комусь захотілося чи сумно було в армії. Це часто вимушена ситуація, щоб виконати бойове завдання чи впоратися з наслідками виконання бойового завдання».
«Це велика проблема, яка ніяк не зменшує героїзму і зусиль, які докладають захисники, щоб зберегти життя», — додає Ірина Маркевич, психологиня, представниця Ізраїльської коаліції психологів і психотерапевтів для роботи з травмою в Харківській області.
«Солі подають як те, від чого не буде нічого — от побачиш, що і копати веселіше буде», — з інтерв’ю з психологом.
Експерти вказують, що серед військових найпоширеніша залежність від алкоголю, на другому місці — психоактивні речовини.
Часто бачать комбіноване вживання — алкоголь + психоактивні речовини.
Поширені психоактивні речовини:
Серед популярних препаратів називають "Лірику", за деякими оцінками експертів, існують випадки його недоцільного лікарського призначення (наприклад, тривалість лікування), через що може виникнути залежність. Ліки популярні серед ветеранів.
Уточнення редакції: "Лірика" не є наркотичним чи психотропним препаратом і класичної залежності не викликає. Але в його побічних діях прописані зокрема ейфорія та піднесений настрій. І те, що пацієнти можуть займатися самолікуванням і неконтрольовано використовувати препарат, не поодинокі випадки.
«Коли в період участі підрозділу в бойових діях були дуже міцні особистості — військовослужбовці, які проявляли сміливість, неординарність, мужність (таку на межі життя і смерті... Ми почали працювати з цими людьми: прибрали солі з їхнього життя й узагалі психоактивні речовини — то в них став не просто страх, а панічний страх не просто затяжних боїв, а елементарних завдань під час бою», — з інтерв’ю з психологом.
Опитані кажуть, що люди, які вживають систематично, вважають це єдиною доступною формою адаптації до військових умов.
Військові часто починають вживати психоактивні речовини через фізичне й психологічне перевантаження, оточення, яке спонукає до цього. Тоді як причини ветеранів здебільшого пов'язані з важкими психологічними й фізіологічними травмами — наприклад, втратою кінцівок.
Найвразливішими до психоактивних речовин, за словами опитаних, є військовослужбовці-чоловіки 25–45 років, також ті, хто має травми головного мозку, психічні, фізичне й емоційне виснаження та раніше вже вживав.
Опитані фахівці вважають, що молодь 18–25 років вживає психоактивні речовини більш періодично, тоді як 25–45-річні частіше за все систематично вживають психоактивні речовини. Люди 45+ більше схильні до алкоголю.
Сприяти появі залежності можуть також низький рівень морально-психологічної та військово-бойової підготовки або відсутність сімейної підтримки.
«У мене був випадок, коли в людини дружина, двоє дітей, коханка. Але там усе під тиском було, не було відчуття потрібності, від людини вимагали тільки гроші. І оці люди набагато вразливіші. Коли в людини є міцний тил, він може бути навіть неодружений: у нього хороші стосунки з дівчиною, з мамою, — то вони менш залежні від цього», — з інтерв’ю з психологом.
За експертними оцінками, залежність у людей з фізіологічним розладами розвивається швидше й агресивніше — наприклад, швидше розвивається хронічний алкоголізм.
Фахівці додають, що люди з алкозалежністю вразливі до нових залежностей. Люди, які раніше пробували психоактивні речовини, більш імовірно почнуть чи відновлять вживання в умовах війни.
Також експерти не простежують залежності від професійної спеціалізації. Але зазначають, що у групі ризику ті, хто виконує найризикованіші бойові завдання, тобто піхота, штурмовики тощо.
«… людей забирають, і вони думають, що це вірна смерть, він нікуди не вернеться. Наступає депресія, починається вживання», — з інтерв’ю з бойовим медиком.
У військовому середовищі психоактивні речовини можуть задовольняти кілька потреб: втеча від реальності, зокрема, через втрату відчуття безпеки, близькість і реальність раптової смерті; швидке відновлення, покращення фізичних і ментальних здібностей, щоб, наприклад, піти на бойове завдання; уникнення відчуття страху, тамування болю — і фізичного, і психічного (наприклад, через втрату близьких або побратимів).
За оцінками опитаних фахівців, наразі споживання наркотиків серед військових обумовлено фізичним і психічним перенавантаженням, наявністю попереднього досвіду вживання, доступністю заборонених речовин, унормованим вживанням у деяких підрозділах.
У ветеранів причини споживання психоактивних речовин найчастіше пов’язані з важкими травмами, складнощами в пошуку нових життєвих орієнтирів і неконтрольованим вживанням знеболювальних.
Впливає тривалий період постопераційного відновлення, втрата роботи, звичайного оточення, сім’ї. Також хронічні болі, яких якісно не полікували, чи відчуття провини, що ветеран недостатньо зробив або дії були неправильні тощо. У групі ризику також військові й ветерани, які мають ампутації чи інші серйозні поранення, тривожні розлади чи депресію.
Однією з причин відмови від лікування є фізична недоступність допомоги й небажання командирів відпускати військовослужбовців на терапію або реабілітацію через нестачу особового складу.
Якщо поведінка залежного не шкодить оточуючим і виконанню бойових завдань, його сприймають як повноцінного члена команди — у такому разі найчастіше споживання не стигматизують.
«Ця людина — насамперед граната в кишені з чекою, що спрацювала. Що йому буде в голові й на кого він спрямує зброю, ніхто ж не розуміє. Ці люди швидко декласують. Якщо це навіть молодший командир, його дії можуть бути не завжди адекватними, що може теж привести до наслідків», — з інтерв’ю з лікарем.
Вживання створює значні ризики для оточення, побратимів і військової служби і з погляду безпеки й ефективності виконання бойових завдань, надання даних ворогові, наприклад, геолокації, і з погляду гігієни, ризику збільшення кількості залежних у підрозділі.
Експерти вважають головною перепоною припинити споживання тривалість бойових дій і неможливість завершити службу.
Наразі ж фокус держави зміщений на інші пріоритети, як наслідок — люди із залежною поведінкою залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
Експерти розповіли, що системно над звільненням від залежності чинних військовослужбовців нині не працюють, оскільки не існує чітких механізмів й алгоритму дій на рівні всіх задіяних структур.
Здебільшого експерти переконані, що наявна система надання послуг залежним військовим і ветеранам не відповідає їхнім запитам і потребам, наголошують на необхідності запровадити спеціалізовані наркоцентри, які профілювались би на послугах тільки ветеранам і військовослужбовцям.
Ветерани мають більше можливостей подолати залежності, оскільки можуть звернутися до Міністерства ветеранів, ветеранських спілок і спеціальних організацій.
Простих рішень не існує, додає Вікторія Тимошевська. Багато військових мають досвід вживання, але не всі залежні та з розладами, пов’язаними зі вживанням. Почати можна хоча б із запровадження скринінгу на виявлення вживання. Багато підрозділів неформально проводять їх, бо це безпека військових.