Всесвіт, у якому живе людство, ідеально налаштований для нього, але що було б, якби гравітація була слабшою або сильнішою?
Як пояснив професор Пол Халперн, фізик з Університету Святого Йосифа в США, якби гравітація була слабшою, наприклад, зірки та планети, можливо, не утворилися б. "З іншого боку, якби гравітація була набагато сильнішою, то Всесвіт дуже скоро б зруйнувався", – припустив він.
Як пише Бі-бі-сі, існує близько 20 фундаментальних констант природи – їхні точні значення забезпечують дію законів фізики.
"Але звідки вони взялися", – задалося питанням видання. Журналісти міркують, що одні стверджують, що все вказує на Бога, який створив Всесвіт, все ретельно продумавши.
Інші пояснюють це існуванням мультивсесвіту з нескінченною кількістю всесвітів, у кожного з яких свої фізичні константи, і людство просто опинилося в тому, де їхня комбінація дозволяє йому існувати.
"Які шанси, що нам так пощастило? Дехто скаже – досить високі, оскільки в тих безжиттєвих всесвітах нас би просто не існувало, щоб задаватися цим питанням. Це називається антропним принципом", – написало видання.
Фізики ж висунули безліч гіпотез про те, як могли виникнути такі всесвіти. Дві з них заслуговують на особливу увагу.
Інтерпретація множини світів
Перша теорія походить з квантової механіки – науки про крихітні частинки, такі як електрони.
Квантові фізики стверджують, що в цьому світі властивості частинки спочатку не є строго визначеними. Електрон не знаходиться строго тут або там. Натомість існує певна ймовірність того, що він опиниться тут, там або в будь-якому іншому місці.
Згідно з класичною інтерпретацією, ці ймовірності "збігаються" в одну реальність у той момент, коли хтось спостерігає за частинкою – електрон набуває конкретного положення. І все це відбувається в межах відомого нам Всесвіту.
Журналісти зазначили, що хоча це важко осмислити, але принципи квантової механіки широко визнані в сучасній науці.
Вчений Х'ю Еверетт III у 1957 році запропонував паралельну ідею, пізніше названу інтерпретацією "багатьох світів": квантова частинка не приймає один фіксований стан, а "розгалужується" на всі можливі стани одночасно, кожен – у власній Всесвіті.
І коли людина спостерігає за цією квантовою частинкою, пояснював Халперн, її існування теж розділяється: одна версія бачить одну реальність, інші версії – інші. Однак він наголошував, що ці "двійники" не живуть захоплюючими паралельними життями, як показано у кінофільмах.
Видання зазначило, що у теорії мультивсесвіту є свої прихильники. Але деякі вчені її відкидають, оскільки її неможливо ні довести, ні спростувати, а тому вона не може вважатися науковою.
"Бажано, щоб якомога більше явищ пояснювалися простими рівняннями. Але якщо ви в пошуках вирішення задачі звертаєтеся до ідеї нескінченної кількості всесвітів, то навряд чи ви намагаєтеся спростити питання", – прокоментував астрофізик Герайнт Льюїс із Сіднейського університету.