Він провів екскурсію помешканням.
Чоловік купив занедбаний ядерний бункер 1980-х років та перетворив його на унікальний будинок.
Закохавшись у Райську долину, штат Монтана, під час риболовлі, Дін Андерсон відчайдушно хотів купити будинок у цьому районі.
Згодом він натрапив на укриття, виставлене на продаж. Його нове житло було одним із приблизно 50, збудованих у цьому районі під час холодної війни для підготовки до ядерних опадів.
Власник бункера розповів про свій унікальний проєкт у відео на YouTube, знятий режисеркою-документалісткою Кірстен Дірксен. Під час репортажу він пояснив своє бачення, проєкт та місію з перетворення "бетонної голки" площею 465 квадратних метрів на житловий простір.
Але чого він не очікував, то це 20 000 кг сушеної їжі, що залишилася від попередніх орендарів, які готувалися виживати під землею протягом декількох років.
Серед предметів були пляшки з оливковою олією, кунжутна олія, маш і порошок арахісової олії, багато з яких зберігалося в запечатаних бочках.
Він сказав, що хотів перетворити цей будинок на щось круте, використовуючи при цьому низку особливостей бункера, які інакше були б просто поховані.
Щоб реалізувати своє бачення, Дін використав один із своїх життєвих уроків, щоб підібрати команду. Сам порушивши закон у молоді роки, він сказав, що дуже хотів допомогти іншим, яким буде корисна подібна трудова терапія.
"Давним-давно я йшов у нікуди, і моє майбутнє мало похмурий вигляд", - сказав він. "Старий взяв мене під своє крило і сказав: "Я можу дати тобі набір інструментів. Я можу показати тобі шлях, яким ти зможеш виправити своє життя".
Зі своєю командою колишніх в'язнів Дін зараз займається перетворенням власності на декілька житлових приміщень.
Одна лише камера дезактивації тепер є двокімнатною квартирою. Він також створив квартиру та величезний загальний житловий простір на верхньому поверсі, проробивши отвори з боків, щоб відкрити вид на гори.
За словами Діна, всі домовласники в цьому районі мали мати місце в притулку від радіоактивних опадів, і "це фактично було в документах асоціації домовласників". Однак через багато років бункер Діна потребував великої роботи, щоб привести його у відповідність до прийнятних для життя стандартів.
Тому він почав з вирізування дверей та вікон у залізобетоні, а потім прилаштував зовнішню конструкцію, яка служитиме входом до будинку.
Дін також перетворив одне приміщення в бункері на їдальню та кухню відкритого планування, хоча вигнуті стелі означали, що йому довелося встановити горизонтальну морозильну камеру та холодильні установки.
Інші особливості кухні містять центральний острів із шестиконфорковою плитою та трьома раковинами.
Дін сказав: "Ми хотіли, щоб це місце було чимось на кшталт бункера, притулку або притулку від радіоактивних опадів, тому ми обрали багато алюмінію".
Прагнучи забезпечити максимальну екологічність та знизити витрати, Дін сам виготовляв більшу частину меблів або перепрофілював її.
Зокрема, він використав старий вогнемет, який він знайшов кинутим в бункері, як дверний упор. Він також перетворив люстру, відрізавши кінець резервуару для зберігання вторинного газу.
Через відсутність вікон у основному житловому приміщенні Дін встановив на стелі яскраво-білі лампочки "з невеликим блакитним відтінком" і додав синю фарбу.
Колишній медичний центр перетворився на спальню, а в старій коморі тепер є душова кімната та офіс у новій прибудові.
Підземний притулок був розрахований на 240 осіб, тому місця тут достатньо, хоча Дін зазначив, що умови там були дуже тісними