Нове дослідження показало, що саме місяцетруси, а не удари метеоритів, стали основною причиною зсувів і зміщень ландшафту у долині Таурус-Літтров, де в 1972 році висадилася місія «Аполлон-17». Автори роботи, Томас Воттерс зі Смітсонівської установи та Ніколас Шмерр з Університету Мериленду, проаналізували геологічні сліди, залишені після обвалів валунів та зсувів, які могли бути спричинені давніми сейсмічними подіями.
Вчені встановили, що місяцетруси магнітудою близько 3.0, що є відносно слабкими для Землі, але суттєвими поблизу епіцентру, неодноразово відбувалися протягом останніх 90 мільйонів років уздовж розлому Лі-Лінкольна. Цей розлом перетинає дно долини та, за даними моделювання, залишається потенційно активним. Подібні розломи розповсюджені по всій поверхні Місяця, що має бути враховано при плануванні майбутніх місій та створенні постійних баз.
Оцінка ризику показала, що ймовірність потенційно руйнівного місяцетрусу біля активного розлому становить один випадок на двадцять мільйонів днів. Для короткострокових місій цей ризик вважається низьким, але при тривалому перебуванні, наприклад, протягом десятиліття, ймовірність шкоди для інфраструктури зростає приблизно до одного випадку на п’ять з половиною тисяч днів.
Дослідники також підкреслили, що нові проекти з довготривалим перебуванням людей на Місяці, зокрема в рамках програми Artemis, мають враховувати ці небезпеки. Особливу увагу потрібно приділяти вибору місця для розміщення обладнання та житлових модулів: чим далі від розлому, тим менший ризик для людей і техніки.
Автори вважають, що майбутні місії із застосуванням сучасних сейсмологічних приладів дозволять суттєво розширити знання про сейсмічну активність Місяця. Це стане важливою основою для безпечної та довгострокової експлуатації інфраструктури на його поверхні.