Радянська система створювала для акторів славу, але не свободу. Творчість була під жорстким контролем, а бажання самореалізації за межами Союзу вважалося майже злочином. Проте дехто з артистів наважився вирватися з "золотих кліток" й розпочати нове життя на Заході.
РБК-Україна (проект Styler) розповідає про вісім радянських акторів, які залишили імперію та емігрували до США.
Зірка "Джентльменів удачі", красень із європейською зовнішністю, якого із задоволенням знімали навіть іноземні режисери.
У 1983 році він одружився з громадянкою Югославії - і завдяки цьому отримав візу та виїхав з СРСР.
Спочатку подорожував Європою, а потім остаточно осів у США. За океаном Відов знявся у понад 10 фільмах.
Зокрема, зіграв партнера героя Арнольда Шварценеггера у стрічці "Червона спека". Актори навіть здружилися.
Під час зйомок "Дикої орхідеї" лікарі виявили у Відова серйозне захворювання мозку.
Втім, після кількох операцій він повернувся до кіно. На жаль, у 2017 році Олег Відов помер від лейкемії.
Заслужена артистка СРСР, зірка фільмів "Раба кохання" та "Вам і не снилось", у 1991 році вирішила емігрувати до США разом із сім’єю.
В Америці вона розуміла, що на неї не чекає колишня слава, але зробила свідомий вибір - заради майбутнього дітей.
Соловей працювала на "Русском радио" у Нью-Джерсі, відкрила творчу студію для дітей, а також іноді грала в театрі, знімалась у фільмах та серіалах, зокрема у "Клані Сопрано", "Хазяї нічного міста" та "Фатальній пристрасті".
Борис Сичкін став знаменитим уже після 40 років - завдяки ролі Буби Касторського в "Невловимих месниках".
Але в 1973 році його безпідставно кинули за ґрати за нібито розкрадання майна. Через рік вийшов, але залишився озлобленим на систему. У 1979-му вирішив покинути СРСР.
У США він працював на сцені як естрадний артист, але й у кіно його теж запрошували. Найвідоміша роль - Леонід Брежнєв у фільмі Олівера Стоуна "Ніксон" (1995).
Її обличчя впізнають із фільмів "Велика перерва" та "Повернення резидента". Але через "нерадянську" зовнішність вона отримала головну роль лише в одному фільмі - "Акванафти".
Після розпаду СРСР про акторку забули, і вона продавала жіночу білизну на вулиці, ховаючись під перукою та окулярами.
У 1998 році помер її чоловік, через шахрайство вона втратила гроші, а ще через кілька років - і молодшу сестру.
Акторка почала зловживати алкоголем. Врятувала її донька, яка покликала Ірину до себе в США.
Сьогодні Ірина Азер живе в Америці, виховує онуків і пише книги.
Глядачі запам’ятали її як Софочку - коханку чоловіка подруги з новели "Забавна пригода" у фільмі "Не може бути".
У 1979 році вона вийшла заміж за скрипаля Григорія Вейна і переїхала до США.
Там здобула ступінь магістра з філології та викладала акторську майстерність у Каліфорнійському державному університеті.
У 1987 році відкрила власну акторську школу, а ще встигла зіграти в серіалах "Молоді та зухвалі" та "Головний шпиталь".
Востаннє на екрані з’являлася у 2007 році - у фільмі "Рабство".
Михайло Баришников - один із найуспішніших радянських емігрантів. Народився в Латвії, навчався у Ленінграді, став зіркою балету.
У 1974 році, під час гастролей у Канаді, вирішив залишитися на Заході.
Став провідним танцівником Американського балету, знімався у фільмах і серіалах, зокрема в "Сексі у великому місті" та "Білих ночах".
Отримав номінацію на "Оскар" і дві "Еммі". У 2015 році повернувся до Риги, але залишив по собі блискучу американську сторінку.
Її доля - як сюжет із кіно. Донька акторки Зої Федорової та американського військового Джексона Тейта, якого депортували, не дізнавшись, що він став батьком.
Мати провела дев’ять років у таборах, а Вікторію виховувала тітка.
Вона мріяла знайти батька і стати відомою. Знімалася у фільмах "Розплата", "Хід білої королеви", "Про кохання", а згодом таки переїхала до США.
Там кар’єру акторки зіпсував мовний бар’єр, але вона знайшла себе в модельному бізнесі.
Вийшла заміж, народила сина, але через ревнощі чоловіка шлюб розпався. Той відсудив право опіки, а Вікторія почала вживати алкоголь. Зрештою, у неї діагностували рак. Померла в 66 років.