Життя іноді підкидає такі речі, від яких волосся стає дибки. Може, вам вдасться знайти раціональне пояснення історіям від користувачів спільнот «Підслухано» та «Палата № 6» , які зіткнулися з чимось незвичайним?
Ми пропонуємо вам поділитися своїми думками у коментарях. Ну а якщо й ви стикалися з дивовижним, розкажіть нам теж.
- Після смерті бабусі вже більше року часто бачу сни, у яких ми з нею сильно сваримося і мало не б'ємось. Після таких снів прокидаюсь у холодному поті. За життя бабуся була проти мого заміжжя і навіть не пішла на моє весілля. Помітила, що такі сни сняться, тільки коли у нас із чоловіком усе гаразд. Як тільки починаються сварки з чоловіком та розмови про розлучення, сни одразу припиняються. Тільки помирилися з чоловіком — знову уві сні лайка з бабусею.
- Мій папуга розмовляє уві сні. Він вміє вітатись, сміятися і робити зауваження, але ось минулої ночі він боязко говорив: «Не треба, не треба, будь ласка, не треба...» І я не збожеволів: це чула моя дівчина теж. До цього він у темряві завжди мирно спав. Цієї ночі спатимемо з нічником.
- Чоловік працює вахтовим способом, їде в ніч. Попросив відвезти його на зупинку, відвезла, посадила на автобус. А назад пішла пішки, адже машина після того, як він сів до автобуса, перестала заводитися з невідомих причин. На мій подив, коли чоловік повернувся, йому варто було повернути ключ, і та завелася... Містика чи машина слухається лише свого господаря?
- З усією побутовою технікою розмовляю дуже ласкаво, як із живими істотами. Містика, але навіть той тостер, який усім палить шматочки хліба, видає мені дивовижно підсмажену тостику, а фен, який мама хотіла викинути, починає справно сушити мою шевелюру. Все-таки добре слово та техніці приємно!
- Моя подруга обожнює все, що пов'язано з містикою: ворожить на картах, вірить у будинкових та привиди, захоплюється астрологією. Я ж людина до мозку кісток раціональна: вірю в науку і вважаю, що все можна пояснити за допомогою хімії, фізики, біології тощо. Постійно спростовую її домисли. Зайшла в нас суперечка про любовну магію. Вирішила їй довести, що все це повна нісенітниця на своєму прикладі, і «приворожила» хлопця з паралельного гурту, який мені подобався, але не звертав на мене жодної уваги. Час ікс, свічки, кров, якісь шепотіння, його фото – справа зроблена. Через тиждень молодик вперше проводив мене до дому, через два ми вже цілувалися біля універу, а через три він зізнався мені в коханні. Спочатку я думала, що це збіг, і було навіть кумедно. Але його кохання стало нав'язливим. Отримуючи відмову на будь-яку свою пропозицію, він дуже психовав і сердився, потім пішла агресія, одного разу він мене дуже схопив і залишив синці. Я, злякавшись, вирішила розлучитися з ним. Почався просто жах. Він чатував на мене біля під'їзду, писав СМС, назвав і казав, що помре без мене, ночував біля під'їзду, репетував під вікнами. Його батьки вирішили забрати його в інше місто, щоб він не накоїв дурниць. Я змінила номер телефону, і в усіх соцмережах додала його до чорного списку. Сподіваюся, що в цьому немає моєї провини і це він сам такий неадекватний. Ми живемо у ХХІ столітті — ну які можуть бути привороти?! Його батьки вирішили забрати його в інше місто, щоб він не накоїв дурниць. Я змінила номер телефону, і в усіх соцмережах додала його до чорного списку. Сподіваюся, що в цьому немає моєї провини і це він сам такий неадекватний. Ми живемо у ХХІ столітті — ну які можуть бути привороти?! Його батьки вирішили забрати його в інше місто, щоб він не накоїв дурниць. Я змінила номер телефону, і в усіх соцмережах додала його до чорного списку. Сподіваюся, що в цьому немає моєї провини і це він сам такий неадекватний. Ми живемо у ХХІ столітті — ну які можуть бути привороти?!
- Живу в гуртожитку. У містику не вірю, але минула ніч змусила мене понервуватись. Тільки починаю засинати і чую звук, ніби навушники б'ються об підлогу (весь цей час вони лежали у мене під ліжком). Я трохи почала нервувати, відвернулась обличчям до стіни і відразу відчула чиєсь подих у себе на шиї. Слідом за цим почали скрипіти мостини, зашаріли пакети, увімкнувся холодильник, який не працює. І тут я вже не витримала – розбудила подругу. Ніч, що залишилася, спали зі світлом. Досі не можу збагнути, що це було.
- Кілька років тому був такий випадок. Я тоді працювала офіціанткою у кафе. Сиділи за столиком дівчини та попросили, щоб я їх сфоткала, причому взявши до кадру сусідні столики (ну, щоб було зрозуміло, що вони в кафе були). Звичайно, я виконую прохання. Роблю кадр, другий, третій і не розумію: за сусіднім столиком сиділи двоє чоловіків, але одного з них у кадрі не було... Як так?
- У мене є дивний спогад із дитинства: я пам'ятаю спокійний, але вкрадливий голос, який розповідає мені щось важливе. Не пам'ятаю ні ситуацій, коли я його чув, ні що він мені казав. У жодного з родичів такого голосу немає.
- Я обожнюю Петербург. Вперше потрапила туди у 13 років, потім їздила ще раз 15 і навіть жила там два роки. Але містика в тому, що я не маю жодного фото звідти. Щоразу щось траплялося: сідала батарейка, засвічували плівку, ламався фотоапарат, втрачала фотоапарат. А коли я виїжджала з Петербурга в інше місто, у поїзді у мене вкрали телефон із усіма фотографіями за два роки життя там.
- Було мені років 14–15. Приїхав у гості з ночівлею до тітки, поклали мене в окремій кімнаті. Лежу, отже, намагаюся заснути, а вже темно, тільки місячне світло тонкою смужкою між шторами пробивається. І тут зауважую, що прямо біля ліжка хтось стоїть! Серце в п'яти, кров у голову, намагаюся підірватись, а тіло не ворушиться. Кидаю погляд на цю фігуру, а вона просто стоїть, заввишки метрів зо два, як величезна чорна тінь без будь-яких відмітних ознак. А за мить по боках від мене почали підніматися такі ж чорні руки, і я відчув, що повільно провалююсь прямо в ліжко, як на матраці, що здувається. У цей момент контроль над тілом повернувся і ривком мені вдалося сісти — у кімнаті нікого не було. Поспішив увімкнути світло, потім комп'ютер і до ранку не стуляв очей. Потім читав про подібні речі — сонний параліч чи щось таке, досить поширене явище, як виявилося. Тільки ось одне але: я не пам'ятаю, щоб засинав тієї ночі, так само, як не пам'ятаю, щоб прокидався.
- Мені здається, що система десь дала збій. Справа в тому, що моє щасливе число - 13, воно мене оточує скрізь від народження. Народилася о 13 годині, у класному журналі була під номером 13, 13 основних пісень у репертуарі було спочатку... Мамі це настільки набридло, що вона купила мені чохол на мобільний із цифрою 13. Крім того, якщо я поріжусь перед якоюсь важливою зустріччю чи якимось важливим польотом, то навіть переживати не варто — все пройде незрівнянно! М'яка посадка, знайомі на тій найважливішій зустрічі, де нікого знати не повинна... Може, система і дала збій, але я вже смакувала, нічого міняти не треба.
- У мене вдома постійно відбуваються містичні речі: то посуд гримить, то картини падають, то шепіт якийсь чую. Але цей випадок – найстрашніший. До мене прийшов домовик (я сподіваюся, що це лише домовик). Так ось спочатку він мене придушив, та так, що ні рушити, ні скрикнути, а потім схопив за ногу і смикнув, і в цей момент я прийшла до тями з диким криком на краю дивана, чоловік у шоці. Після цього випадку всі суглоби в нозі, за яку він смикнув, хворіли кілька днів.
- Коли мені було 10 або 11 років, я любила ходити з мамою на озеро і пірнати на невелику глибину. Це було своєрідною грою: я пірнала із заплющеними очима, зачерпувала рукою пісок із дна, а потім, уже на поверхні, розглядала свій «улов». Найчастіше траплялися камінці або черепашки, але одного разу я розкрила долоню і в піску побачила обручку — великий чоловічий золотий перстень! Побігла одразу показувати мамі, та дуже здивувалася та зраділа. Я залишила обручку їй, а сама вирушила пірнати далі. Пірнула ще раз — відкриваю долоню, а в ній лежить уже срібна жіноча каблучка з олександритом, що потемніла від часу. Мама була в шоці, думаю, вона досі до кінця не вірить, що я змогла наосліп двічі поспіль вивудити з дна озера два кільця. Це було, мабуть, найдивовижніше і незрозуміле везіння в моєму житті, а срібне колечко я довгий час носила, коли пальці стали відповідного розміру. Поки що не втратила...