Новини Звідусіль

«Кров заливала око»: нетішинський нацгвардієць розповів про бій з окупантом

16:00—06 березень 2025«Кров заливала око»: нетішинський нацгвардієць розповів про бій з окупантом1000+

У лю­то­му 2022 ро­ку Не­ті­шинсь­кий нац­гвар­ді­єць Олек­сій То­ма­шун зус­трів своє 19-річ­чя в око­пах поб­ли­зу Вол­но­ва­хи. Його жит­тя вже то­ді змі­ни­ло втор­гнен­ня ро­сі­ян. Але най­склад­ні­ші вип­ро­бу­ван­ня бу­ли по­пе­ре­ду.

«Прос­то си­дів в око­пі, і ка­жу: у ме­не ж сьогод­ні день на­род­ження. Хлоп­ці від­кри­ли бан­ку ту­шон­ки, під­па­ли­ли сір­ник, ка­жуть: «З днем на­род­ження», — при­га­дує Олек­сій.

Ще до по­чат­ку пов­но­мас­штаб­но­го втор­гнен­ня під час стро­ко­вої служ­би під­пи­сав кон­тракт. Зго­дом його під­розділ три­ма­ти­ме обо­ро­ну на До­нець­ко­му нап­рямку, не да­ючи во­ро­гу про­су­ну­ти­ся вглиб міс­та Вол­но­ва­хи. Са­ме там, у тре­тій день вій­ни, він зни­щив пер­шо­го ро­сій­сько­го оку­пан­та, який на­ма­гав­ся ата­ку­ва­ти по­зи­ції гвар­дій­ців з гра­на­то­ме­том.

«Один з ро­сі­ян ви­біг з РПГ у на­шу сто­ро­ну. Як­би не його смерть — бу­ла би на­ша смерть. То був мій пер­ший двох­со­тий во­рог в мо­єму спис­ку», — роз­по­ві­дає вій­сько­вий.

Піс­ля по­вер­нення в час­ти­ну Олек­сій про­дов­жив нав­чання. Він опа­ну­вав курс так­тичної ме­ди­ци­ни, здо­був сер­ти­фі­ка­цію ко­ман­ди­ра мі­но­мет­но­го роз­ра­хун­ку та от­ри­мав ще де­кіль­ка вій­сько­вих спе­ці­аль­нос­тей.

У ве­рес­ні 2024 ро­ку він зно­ву ви­ру­шив на До­нець­кий нап­ря­мок. Там його під­розділ пра­цю­вав із 12 бри­га­дою спе­ці­аль­но­го приз­на­чен­ня «Азов». Під час од­но­го з бо­їв він от­ри­мав важ­ке по­ра­нен­ня. Че­рез трав­мо­ва­ну но­гу не зміг швид­ко ві­дій­ти, ки­нув гра­на­ту в бік про­тив­ни­ка, піс­ля чо­го во­ро­жа гра­на­та при­ле­ті­ла у від­по­відь. Олек­сій втра­тив око, але не здав­ся.

«Ки­нув гра­на­ту на їх­ні го­ло­си. Че­рез хви­ли­ну-дві — при­ле­ті­ло ме­ні. Я от­ри­мав по­ра­нен­ня. Од­ра­зу ви­тек­ло око. Ду­маю: тре­ба на­зад у блін­даж, як­що бу­дуть за­хо­ди­ти — там їх і бу­ду прий­ма­ти», — зга­дує гвар­ді­єць.

Ус­ві­дом­лю­ючи не­без­пе­ку, він від­сту­пив у влас­ний блін­даж. Там у ближньому бою зни­щив усіх во­ро­гів і вий­ти до сво­їх бук­валь­но по ті­лах оку­пан­тів.

«Я чув, як во­ни за­хо­дять. Кров за­ли­ва­ла здо­ро­ве око, але пер­шо­го з них «зад­вохсо­тив». Встиг під­ня­ти зброю — влу­чив йому в го­ло­ву. По­тім по­ча­ли за­ки­да­ти ме­не гра­на­та­ми. Об­личчя, лі­ву ру­ку та но­гу по­сік­ло улам­ка­ми. У блін­да­жі бу­ли пляш­ки з бен­зи­ном, я по­чав го­рі­ти. Але як­раз то­ді, ко­ли во­ро­жий сна­ряд об­ва­лив зем­лю, по­лум’я згас­ло», — зга­дує во­їн.

Під час від­сту­пу Олек­сія ще кіль­ка ра­зів обс­трі­лю­ва­ли, його по­ра­ни­ли улам­ка­ми. Він нак­лав тур­ні­кет на но­гу та ви­ру­шив до сво­їх, до­ро­гою кіль­ка ра­зів втра­ча­ючи сві­до­мість. Лі­ка­рі діс­та­ли з його ті­ла по­над де­сять улам­ків, од­нак де­які з них за­ли­ши­ли­ся у кіс­тках і в ор­бі­ті ока, ад­же їх­нє ви­да­лен­ня за­над­то ри­зи­ко­ва­не.

Поп­ри важ­ке по­ра­нен­ня, Олек­сій не зби­ра­єть­ся по­ли­ша­ти служ­бу. Сьогод­ні 22-річ­ний нез­ламний во­їн про­хо­дить лі­ку­ван­ня та ре­абі­лі­та­цію, але вже бу­дує пла­ни на май­бут­нє в ла­вах На­ці­ональ­ної гвар­дії Ук­ра­їни.