За підрахунками вчених, протягом життя з вірусом Епштейна-Барр контактує 90 - 95% населення планети . Збудник проникає в епітеліальні клітини носоглотки та слинних залоз та В-лімфоцити. Це пояснює шлях передачі вірусу (зі слиною) і той факт, що, уникнувши елімінації з організму (за що відповідає наш імунітет), він може залишитися у В-лімфоцитах у «сплячій» формі, а у разі зниження імунітету – повторно активуватись.
Найчастіше на мононуклеоз хворіють діти віком від двох до семи років, а також підлітки та молодь. Люди, які перехворіли на мононуклеоз, після одужання ще протягом 6 місяців виділяють вірус зі слиною . Ізолювати їх на такий тривалий термін немає сенсу. Більш раціонально при контакті з такими особами дотримуватись правил особистої гігієни.
Подібні до мононуклеозу симптоми мають й інші захворювання, спричинені аденовірусами, цитомегаловірусом (CMV), ВІЛ, вірусом краснухи, токсоплазмою, а також лімфоми та лейкози. Такі захворювання називаються «мононуклеозоподібними» .
У більшості випадків інфекція має безсимптомний перебіг, але чим старший вік хворого (підлітки, дорослі), тим, як правило, її перебіг є важчим. Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів . Сама ж хвороба триває два тижні, але хронічна втома, що її супроводжує, може утримуватись ще протягом кількох місяців.
Починається інфекційний мононуклеоз з болів у м'язах та суглобах, головний біль, відчуття розбитості, втоми, ознобу, відсутності апетиту, що в цілому характерно для вірусних інфекцій, у тому числі COVID-19.
Після цих симптомів може з'являтися характерна тріада :
При обстеженні може виявитися, що у пацієнта – збільшена печінка та селезінка . У деяких хворих виникає нежить або набрякають повіки та перенісся (симптом Гланцмана).
У дітей при вірусних інфекціях, зокрема інфекційному мононуклеозі, на шкірі може з'являтися пухка висипка . Нерідко клінічна картина «хвороби поцілунків» така, що лікар підозрює бактеріальну інфекцію (наприклад, ангіну) і призначає амоксицилін (антибіотик), який у пацієнтів з інфекційним мононуклеозом може спровокувати появу характерного, дисемінованого висипу, що виникає переважно на 7 – 7 першої таблетки антибактеріального препарату
Загальний аналіз крові покаже лейкоцитоз із переважанням лейкоцитів, серед яких будуть присутні т.з. атипові лімфоцити (>10%). С-реактивний білок (білок гострої фази) зазвичай підвищено, але помірно. При збільшенні печінки збільшиться рівень ферментів печінки (АЛТ та АСТ).
У діагностиці інфекційного мононуклеозу допоможе визначення антитіл :
За допомогою ПЛР-дослідження можна виявити вірусну ДНК , але це дослідження – не з дешевих, та й проводять його далеко не у всіх приватних лабораторіях.
Лікування - симптоматичне . При лихоманці призначають жарознижувальні засоби (ібупрофен, парацетамол). При болі в горлі, крім пероральних знеболюючих препаратів, ефект мають препарати місцевої дії у вигляді аерозолю (на основі бензидаміну або лідокаїну), а також засоби для полоскань (диклофенак, настій із шавлії). Важливо забезпечити організм достатньою кількістю рідини .
При сильному нежиті допоможуть назальні деконгестанти (оксиметазолін). При тяжких станах застосовують ацикловір, а сильна задишка є показанням щодо системної терапії стероїдами. При бактеріальній суперінфекції призначають антибіотики.
Ускладнення інфекційного мононуклеозу на щастя виникають досить рідко. Це :
Через ризик пошкоджень збільшеної селезінки або печінки рекомендується вести щадний спосіб життя, відмовитися від контактних видів спорту або ігор/дій, що супроводжуються ризиком травми живота .
Перенесений мононуклеоз у дитини не є показанням до перенесення дати запланованої вакцинації або ізоляції дитини , незважаючи на те, що вона може продовжувати виділяти вірус. А от людям зі зниженим імунітетом (особливо тим, що проходять імуносупресивну терапію) слід уникати контактів із хворими – і дітьми, і дорослими.