10-го вересня в прокат вийшов фільм «Баррі. Пес-рятівник». Розбираємо феномен історій про аутсайдерів: від «Роккі» й «Теда Лассо» до нових Альпійських пригод.
Супергерої можуть рятувати цілі всесвіти, але це ще не означає, що за них хочеться вболівати. Значно легше прив’язатися до героя, який може помилитися, програти або просто виявитися слабшим за тих, хто стоїть навпроти. Саме тому історії про underdog, аутсайдера, за якого ніхто не готовий поставити, працюють у кіно десятиліттями. 10-го вересня в український прокат вийшов сімейний пригодницький фільм «Баррі. Пес-рятівник», у центрі якого саме такий герой: найслабше цуценя з виводку, якому доведеться стати рятівником.
Події стрічки розгортаються на високому перевалі Великий Сен-Бернар, де розташований монастир ченців-августинців. Саме тут хлопчик Ґеорґ обирає собі в друзі найслабше цуценя з виводку – Баррі. Пес не має очевидних переваг перед іншими собаками, але поступово проходить навчання і вчиться виконувати свою майбутню роботу. Зрештою реальний Баррі став легендарним рятувальним псом: за різними даними, він урятував життя понад 40 людям. Його ім’я навіть дало неофіційну назву всій породі – Barryhunden, тобто «собаки Баррі».
Привабливість таких історій значною мірою в тому, що їхні герої не здаються непереможними від самого початку. Навпаки, вони постійно ризикують залишитися ні з чим. Роккі може програти бій, Біллі Елліот може так і не отримати шанс на професійну сцену, а Баррі доводиться доводити, що навіть найслабший пес із виводку здатен рятувати людей. Ми знаємо, наскільки складним буде їхній шлях, і саме тому хочемо побачити, чим він закінчиться.
Один із найвідоміших прикладів – «Роккі». Філадельфійський боксер отримує шанс вийти на ринг проти чемпіона світу, хоча сам чудово розуміє різницю в класі. Його мета полягає не стільки в перемозі, скільки в тому, щоб витримати всі 15 раундів.
У «Людині, яка змінила все» ставка вже не на одного спортсмена, а на цілу команду. Скромний бейсбольний клуб із невеликим бюджетом намагається конкурувати з багатшими командами за допомогою статистики та математичного аналізу. А в серіалі «Теді Лассо» футбольний клуб, який давно звик програвати, поступово змінюється під впливом тренера, від якого спочатку ніхто не очікує успіху.
Схожий принцип добре працює і в сімейному кіно. У «Як приборкати дракона» Гикавка не відповідає уявленням свого племені про справжнього вікінга, а Беззубик має травмований хвіст і не може літати без допомоги. Саме їхня «неповноцінність» зрештою стає основою їхнього союзу. У мультфільмі «Рататуй» ситуація ще радикальніша: головний кулінарний талант історії належить щуру, якому взагалі не місце на професійній кухні.
У «Крутих віражах» аутсайдером стає ціла команда: ямайські бобслеїсти, які вирушають на Зимові Олімпійські ігри, хоча походять із країни без традицій цього виду спорту. Їм доводиться долати насмішки суперників, технічні проблеми та відсутність досвіду. А в «Біллі Елліоті» перешкодою стає вже не спортивна конкуренція, а середовище героя. Хлопчик із шахтарського містечка захоплюється балетом, хоча його родина й оточення очікують від нього зовсім іншого.
Аутсайдером герой може бути й без фізичної слабкості. У «Королі говорить!» майбутній монарх мусить подолати сильне заїкання, щоб виконувати публічні обов’язки. В «Ерін Брокович» жінка без юридичної освіти береться за справу, яка протиставляє її великій корпорації. В обох випадках герої мають значно менше ресурсів, ніж їхні опоненти, але знаходять інший спосіб дати їм відсіч.
У «Баррі. Пес-рятівник» відчуття небезпеки створюють не лише сюжетом. Творча група відмовилася від павільйонних декорацій та віртуальних задників: фільм знімали безпосередньо у Швейцарських Альпах, на висоті понад 2000 метрів. Справжній сніг, гірський рельєф і складні погодні умови працюють на історію такого ж «фізичного» героя, як Баррі. Зрештою, нам не обов’язково вірити, що Баррі стане найсильнішим. Достатньо побачити, як він намагається стати кращим за самого себе. На цьому і тримається сила історій про аутсайдерів.
Фото: Артхаус Трафік