Сьогодні мало хто дивується, що навіть дорогий автомобіль при лобовому ударі буквально складається гармошкою. Та ще у 1937 році цю ідею запропонував молодий інженер Бела Барені. Він працював у Mercedes-Benz і стверджував: авто має не лише тримати удар, а й грамотно поглинати його. Через два десятиліття його теорія втілилася у серійну модель Mercedes-Benz W111 Fintail. Саме цей седан став першим з так званими зони змінної жорсткості – передня і задня частина машини мнуться, а жорсткий середній відсік зберігає життя пасажирів, пише SlashGear.
Суть проста: під час зіткнення частина металу зминається під контрольованим навантаженням. Чим довше триває момент удару, тим менше сили доходить до людини в салоні. У випадку жорсткої рами ударна енергія йде безпосередньо у тіло пасажирів – наслідки катастрофічні.
Відомо, що точні схеми зон м’яття – комерційна таємниця виробників. Використовують різні типи сталі, сплави й навіть пластик. Ці елементи працюють у тандемі з іншими системами: подушками безпеки, ременями, кермом, що складається, аби не пробити грудну клітку. Саме набір технологій, а не окрема деталь, дає шанс вийти з авто після удару на власних ногах.
Автослюсар Володимир з Києва, коментуючі цю інформацю для видання «Твоя МАШИНА», додає:
«Коли ми читаємо новини про аварії, де пасажири лишилися живими після жахливого зіткнення, то в цьому заслуга не лише ременя чи подушки. Без зон м’яття такого результату не було б».
Тож наступного разу, коли ви побачите, як розбитий капот згорнутий у гармошку, пам’ятайте – саме цей метал прийняв на себе силу, яку інакше відчув би водій.