Яскравим нагадуванням про те, що Миколаїв – місто наречених, для мешканців та гостей міста відтепер буде статуя нареченої, яку 10 вересня урочисто відкрили біля Палацу урочистих подій на вул. Спаській, 44. РАГС у цей час не припиняв роботи – і кілька пар, що укладали шлюб, також мали можливість взяти участь у заході разом зі своїми рідними, друзями, гостями.
Мер Миколаєва Володимир Чайка всіляко загравав із молодими парами – мовляв, ось він, прообраз нашого майбутнього, а скульптура, встановлена біля РАЦСу, має «агітувати» молодь одружуватися, виходити заміж і створювати сім’ї.
- Пам’ятаєте, що сказав Президент? Нас має бути 50 мільйонів, - жартома говорив міський голова, обійнявши на імпровізованій сцені дівчину в синій сукні. - Ми виконуємо наші обіцянки й обіцянки Президента.
Мер зазначив, що ідея спорудити такий пам’ятник виникла ще дев’ять років тому, але «постійно не вистачало грошей». Володимиру Дмитровичу навіть дорікала дружина – мовляв, обіцяв дев’ять років тому, а зробив лише зараз. Використовувати кошти міського бюджету не хотіли (на його думку, це було б неправильно). Тож мер разом зі своєю родиною та кількома депутатами міської ради (один із них – Вадим Меріков) «не стали шукати в когось грошей», а «просто скинулися». 300 тис. гривень – і чудова бронзова наречена, виліплена руками скульптора Макушина, тепер прикрашає місто.
Щоправда, у багатьох присутніх викликало подив таке «горде самотинство» нареченої: як же так – така гарна, а без нареченого? Дотепники в натовпі одразу ж охрестили нововідкритий пам’ятник «покинутою нареченою» й навіть запропонували на протилежному боці вулиці звести пам’ятник «утеклому нареченому».
- Мабуть, треба було ставити скульптуру молодят, - виправдовувався збентежений Чайка. - Але ж ми з вами – місто наречених! Навіщо нам сьогодні тут наречений? Адже зверніть увагу: вона лише йде назустріч, несе одну троянду. Вона ще квітуча, ще не торкнулася нареченого… Чоловіків у нас багато. А наречена – це символ нашого міста, його оберіг. Це наші дружини, наші матері, наші доньки.
Образ нареченої вирішили не «підганяти» під західний «стандарт», не робити суперкрасуню. Подумали – й дійшли висновку, що найкращим варіантом буде «просте обличчя», проста дівчина, але чарівна та щира, «символ жіночності й вірності».
Право відкрити цей символ, знявши з нього полотнище, надали тим, кому він і присвячений, – миколаївським нареченим. Мер ніби тримався осторонь, але коли дійшла черга до фотосесій, узяв у них найактивнішу участь.
Миколаїв було засновано наприкінці XVIII століття як місто, у якому будуватимуть кораблі. На спорудження верфі та міста з усієї країни збирали чоловіків – майстрових, військових, моряків. Крім того, першими мешканцями міста стали особисті кріпаки князя Потьомкіна, які раніше проживали в містах і селах України та Білорусі.
Так склалося, що від самого заснування міста його основними жителями були чоловіки. Через хронічну нестачу жінок одружувалися навіть із зовсім юними дівчатами. Більшість чоловіків були неодруженими, і траплялося, що мешканці мимоволі просто тікали від неустроєного життя будівельного Миколаєва.
Щоб утримати напівпідневільних будівничих міста й верфі, князь Потьомкін вирішив дати чоловікам змогу обзавестися сім’ями та пустити коріння в Миколаєві. А оскільки в місті незаміжніх жінок удень з вогнем не знайти, Григорій Олександрович наказав масово привозити найвродливіших дівчат і жінок із навколишніх сіл і міст.
Масові весілля відбувалися по неділях. Згодом ці весільні заходи дістали назву за іменем ініціатора – «потьомкінські весілля», а його дітище – місто Миколаїв – набуло статусу «міста наречених».