Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Миколаївщини продовжують відбір кандидатів на військову службу за контрактом.
У Миколаївському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ОТЦК) повідомили, що сформовано чергову групу вмотивованих військовозобов’язаних громадян. Вони поїдуть до відомчого навчального центру для опанування різних військових спеціальностей. До складу команд увійшли й дівчата.
Микола розповідає: «Вирішив служити стрільцем-снайпером. В мене друзі воюють і вони забирають мене до себе. Тому звільнився зі своєї роботи та подався до війська. Сім’я хвилюється за мене, але підтримала моє рішення боронити країну. Виховання не дозволяє по-іншому зробити».
Андрій два останні роки вже працював на небезпечній роботі — водієм-сапером в ДСНС. До небезпеки йому не звикати, адже деокупована частина Миколаївщини входить до одних із найбільш замінованих територій України. Вдома його чекатимуть дружина та двоє діток. «Трирічна донечка подарувала іграшку-талісман — Дракошу. Ось причепив на військову сумку» — завершив свою розповідь чоловік.
Відповідаючи на питання психолога, чому наважилася піти до війська, не стримує свого завзяття Юлія, майбутній кухар. «1,5 року вся моя сім’я прожила в окупації. Ми надивилися на це все… Коли приїхали на Миколаївщину, думали, що чоловіка візьмуть на військову службу. Але його 7 місяців не брали до війська через стан здоров’я. Зараз він — працівник у місцевій бригаді ТРО. То ми так подумали і я сказала: “Давай хтось хоть один у сім’ї буде служити — приносити користь нашій країні”. Хотілося знайти місце тут, в Миколаєві, але служитиму в іншому регіоні. Раді них же ж і йду, раді дітей. Щоб це жахіття скоріше закінчилося».
Неговіркий 42-річний Ігор пояснює своє рішення: «Служив строчку, за освітою електрогазозварювальник. 18 років працював водієм на підприємстві. Вже надоїло. Багато моїх друзів служать. Я до них».
Бородань Валерій давно хотів піти служити, адже в нього два брати військові. Середній воює на херсонському напряму, старший — на донецькому. Майбутній контрактник розповідає: «Я наймолодший. Брати, не пускали. Сказали, щоб хоча б один залишався вдома біля мами. Але я розумію, що треба йти захищати. Я знаю, що буде важко. Брати розповідають, як там, на фронті. Строкову службу служив, тому пам’ятаю, що таке військова служба. Поїду допоможу “порядок навести” нашим хлопцям».