У вівторок, 9 лютого, в Миколаївському краєзнавчому музеї відкрилася виставка пам’яті Михайла Терновського – миколаївського водолаза, яхтсмена, краєзнавця, автора книг «Під вітрилами “Ікара” – в Америку», «Історія Миколаївського яхт-клубу», «Водолазні історії», а також численних краєзнавчих публікацій. На відкриття завітали відомі в місті художники, письменники, багато з яких знали Михайла Володимировича за життя, а також представники влади.
Під час відкриття було зазначено, що за професією Михайло Терновський – водолаз, за натурою – мандрівник, за покликанням – спортсмен-аквалангіст, журналіст, письменник, фотограф, у якому «завжди жило велике бажання розповісти людям про те, що він бачив і що знає».
Основну частину експозиції становлять роботи 11 миколаївських художників – Інни Мяло, Юрія Дзинтарса, Олександра Іпатьєва, Рустама Мірзоєва, Леоніда Ященка, Олексія Маркитана, Володимира Пустильника, Дмитра Молдованова, Михайла Кузьміних, Романа Нагорного, Миколи Розіна. Усі вони брали участь у пленері, який щороку проводять на згадку про Михайла Терновського. Цього разу його вирішили провести не в селі Костичі Баштанського району, де народився і виріс Терновський, а в межах Миколаєва. Відповідно, на картинах зображені не сільські пейзажі, а міські вулиці та старі будинки, добре знайомі містянам.
У другій частині виставки представлені документи, фотографії та особисті речі Терновського. Його дружина Лариса Анатоліївна передала їх до музею на постійне зберігання. Як зазначила старша наукова співробітниця музею Лариса Гаркуша, речі з сімейного архіву родини Терновських відтепер стануть надбанням усього міста та області, і ознайомитися з ними зможе кожен охочий.
Однією з тих, хто входив до близького оточення Михайла Терновського, є миколаївська видавчиня Ірина Гудим. Вона й досі захоплюється його творчістю та зазначає, що він мав особливу манеру письма: відкриваючи його книги, ніби чуєш інтонацію та тембр його голосу – настільки легко й душевно вони написані.
- Сам Михайло Володимирович був великим миротворцем. Навколо нього об’єднувалися і робітники, з якими він працював на Чорноморському суднобудівному заводі, і яхтсмени, і люди з високим соціальним статусом. Він легко знаходив спільну мову з усіма, і в його компанії хотілося слухати, адже він був чудовим оповідачем і ерудитом. Він досконало знав історію не лише Миколаєва, а й України, СРСР, історію Чорноморського флоту. Він знав дуже багато і помічав такі деталі, на які рідко хто звертає увагу, - розповіла Ірина Гудим.