У місті, яке не з чуток знає, що таке близькість до війни, відбулася подія, покликана зцілювати те, що не завжди видно неозброєним оком — дитячі серця, травмовані війною. Вперше в Миколаєві пройшов навчальний тренінг «Глобального курсу з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (ПЗПСП) для українських фронтових фахівців, які працюють із дітьми». Його організувала громадська організація «Спільноти Самодопомоги» у партнерстві з Програмою глобального здоров’я імені Маргарет К. Раян Бостонської дитячої лікарні.
Цей курс став частиною ширшого проєкту — «Турбота про психічне здоров’я дітей та їх психосоціальна підтримка на деокупованих територіях України». Учасниками тренінгу стали 19 фахівців — педагоги, психологи, волонтери та представники громадських організацій, які щоденно працюють з дітьми у зонах, що пережили бойові дії або перебувають під постійною загрозою.
Навчання тривало протягом тижня й охоплювало шість змістовних модулів, розроблених на основі міжнародного досвіду. Учасники розглядали ключові аспекти ПЗПСП: від теоретичних основ до практичних технік. Вони вчилися розуміти, що таке психосоціальна підтримка в контексті дитячого досвіду війни, як уникати професійного вигорання, розпізнавати прояви вторинної травми й допомагати дітям та їхнім родинам з нею справлятися.
Однією з центральних тем стала важливість активної участі самих дітей, їхніх родин, опікунів і громад у побудові середовища, що сприяє зціленню, відновленню довіри та поверненню відчуття безпеки.
«ПЗПСП — це не про психологію в чистому вигляді, це про людяність, про здатність почути, побачити, бути поруч. Ми несемо дітям не лише знання, а передусім відчуття, що вони не самі», — ділиться одна з учасниць тренінгу, волонтерка з Херсонщини.
Окрім теоретичних знань, фахівці опановували конкретні техніки допомоги: вправи на заземлення та заспокоєння, створення безпечного простору для дитини, використання гри як методу терапії, розв’язання конфліктів та підтримки у кризових ситуаціях.
Окрему увагу приділили роботі з дітьми та дорослими, які перебувають у групах особливого ризику. Це можуть бути сім’ї, які втратили житло, діти, що були свідками насильства, або ті, хто пережив тривалу окупацію. Такі ситуації вимагають не лише загальних підходів, а й спеціалізованих навичок, чутливості та готовності працювати з глибокою травмою.
Після завершення курсу всі учасники отримали сертифікати, що засвідчують набуті знання та готовність впроваджувати нові практики у своїй роботі. Але, як зазначають самі фахівці, цей тиждень став не лише джерелом нових знань, а й нагодою для емоційного переосмислення власної ролі в житті дітей.
«Ми вчимо дітей малювати майбутнє, навіть якщо їхнє сьогодення розбите уламками. І тепер у нас є більше інструментів, щоб це робити професійно, бережно й ефективно», — розповіла Діана, одна з учасників, шкільна вчителька з Миколаївщини.
Тренінг у Миколаєві — це лише перший крок у ширшій ініціативі, незабаром планується проведення другого тренінгу. Його організатори впевнені, що подібні навчання мають стати системною частиною гуманітарної роботи в Україні. ПЗПСП — це не допоміжний інструмент, а одна з базових умов для відновлення майбутнього країни, що проходить через випробування війною.
Адже лише в турботі про найвразливіших ми можемо побудувати суспільство, де дитинство знову буде безпечним, а життя — гідним.