У суботу, 10 квітня, група миколаївців чисельністю близько 20 осіб зібралася біля пам’ятного знака у сквері мікрорайону Темвод – на місці колишнього концтабору «Шталаг-364», де спочивають останки понад 30 тисяч радянських військовополонених і мирних жителів. Акцію приурочили до Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів, який відзначається 11 квітня.
Виступаючи перед присутніми, керівниця Народного руху історичної пам’яті «Безсмертний полк Перемоги» Аліна Яценко зазначила, що «Шталаг-364» був одним із найстрашніших концентраційних таборів, розташованих на півдні колишнього Радянського Союзу.
Вона розповіла не лише про звірства, що відбувалися в концтаборах (найвідоміші з них – «Бухенвальд», «Освенцим», «Дахау»), а й згадала транснаціональні корпорації, для яких в’язні були безкоштовною робочою силою, і завдяки їхній праці багато компаній тоді отримували значні прибутки. Зокрема, за словами виступаючої, «Освенцим» був дочірнім підприємством німецької фармацевтичної компанії, якій для виробництва ліків були потрібні експерименти на живих людях.
- І коли дехто починає перекроювати історію, розмірковувати, що, мовляв, краще було б, якби перемогли німці – ми б тоді працювали, добре жили, були б «європейською нацією» і так далі, – я з жахом дивлюся на таких людей. Що мало статися з людством, щоб через 70 років перетворитися на моральних виродків, - емоційно заявила організаторка акції.
У заході також узяв участь директор благодійного фонду пам’яті жертв Голокосту села Богданівка Анатолій Міхельсон. Він розповів про ініціативу створення на цьому місці парку пам’яті та примирення. Зокрема, на базі Будинку культури ім. Бондаренка – напівзруйнованої будівлі на території Темводу – пропонують створити музей пам’яті жертв концтабору та пантеон із іменами загиблих.
- Імена загиблих ще за радянських часів вивезли до Москви. Зараз вони перебувають у віданні Міністерства оборони Росії, і ми ніяк не можемо їх отримати. Вони були поховані всі разом – у цьому бруді, у цьому жаху. Ми хочемо знайти ці імена, щоб у Миколаєві їх знали, - зазначив Анатолій Міхельсон. - У 1945-1946 роках ми змогли створити парк «Перемога» (розташований навпроти, – авт.). Але пам’ять народу – це не лише перемоги, це також трагедії й біль…
- Ми написали концепцію цього парку, були у міського голови, пройшли дві комісії міськради – вони підтримали це питання… Ми назвали його парком пам’яті та примирення, адже тут поховано також близько 2 тисяч німецьких військовополонених. Усіх їх примирили смерть і земля. Ми не можемо примиритися з тими, хто вбивав. Але маємо дати шанс їхнім нащадкам засудити минуле і стати єдиною людською спільнотою, - додав він.
На завершення акції учасники розвісили на деревах навколо пам’ятника стрічки в пам’ять про жертв нацизму. Їх намагалися розмістити якомога вище, щоб вони були помітні з дороги.
- І нехай ці стрічки шелестять, мов шепіт душ убієнних, - сказала Аліна Яценко.