22 лютого в галереї «На Спаській, 45» відкрилася виставка відомого миколаївського художника Дмитра Молдованова «Мелодія для білих ланей». Під час перегляду представлених картин виникає подвійне відчуття, і автору так і хочеться поставити запитання: це так задумано чи так вийшло?
Пояснюючи, як народилася ідея створення такої експозиції, художник згадує, що рік тому в цій самій галереї у нього була виставка на політичну тематику, пов’язана з виборами в Росії. І тоді він пообіцяв, що наступна виставка буде добрішою й з тваринами.
- Я часто зображаю тварин, - зізнається художник. - Письменник Галушкін навіть сказав, що тварини на моїх картинах інколи більше схожі на людей, ніж самі люди.
Мистецтвознавиця галереї Олександра Філоненко каже, що приблизно два роки тому, коли Молдованов знову почав активно виставлятися в цій галереї, люди інколи приходили й дивувалися: «Чому ж так дивно намальовано?». Тоді мистецтвознавиця вирішила пояснювати, що це за концепція і чому деякі художники малюють саме так.
За її словами, це зовсім не тому, що художники не вміють малювати або хочуть якось виділитися. Це цілий напрям образотворчого мистецтва, який має окрему назву – примітивізм.
- У світі існують два підходи до створення робіт, які прості люди назвуть «тут не вміють малювати». Один називається «наївний живопис», інший – примітивізм. Наївний живопис – це живопис, створений художниками-непрофесіоналами. Це дорослі люди, але малюють, як діти. І там справді певною мірою можна сказати, що вони не вміють малювати, адже не мають професійної освіти. Але це настільки щирі речі, що йдуть із глибини душі, що вони підкорюють навіть професіоналів, - каже Олександра Філоненко. - Але є й художники-професіонали, які, помітивши, що це дуже плідна художня система для створення щирих висловлювань, часто використовують цей наївний прийом, навмисне спрощення форми, щоб створювати свої роботи. Тобто вони умовно «розучуються» на певний час малювати (якщо говорити просто) – спрощують форму, надають умовності, граються з кольором (він не такий, як ви очікували), простір не опрацьований… Усе, що ми бачимо в роботах наївних художників, тут уже використовується як професійний прийом.
Олександра Філоненко зазначила, що Дмитро Молдованов – професійний художник, хоча з певною іронією його можна назвати «художником наполовину». Річ у тім, що він здобував професійну освіту, але не завершив її повністю – сам про себе він розповідає, що навчався в училищі Грекова, але його нібито звідти відрахували. Олександра Філоненко припускає, що, можливо, це й міф, адже художники-примітивісти люблять створювати про себе легенди.
- Можна сказати, що він частково художник-примітивіст, але частково й наївний художник, бо має таке специфічне світобачення. І це світобачення дуже відповідає парадигмі наївного мистецтва. У нього є дивовижний захват життям, навіть якщо це життя на промзоні – у такому, здавалося б, похмурому й страшному для Миколаєва місці. Та попри це, будучи художником примітивістського напрямку, він і досі пише картини, у яких присутній іронічний, своєрідний підкол. А ця виставка, мені здається, справді наївна. Бо тут панує якась радість, захоплення життям, буттям… Гармоніст грає на гармошці для ланей, які нічим не гірші за дам. Літають пташки, цвітуть квіточки… Суцільний захват, позитив і утвердження того, що все буде добре. Що б із нами тут не відбувалося, поки життя триває, пташки літають, квіточки цвітуть – усе буде добре! - поділилася своїми враженнями від виставки Дмитра Молдованова мистецтвознавиця Олександра Філоненко.
«Мелодія для білих ланей» у виконанні Дмитра Молдованова «звучатиме» в галереї «На Спаській, 45» ще три тижні – до 14 березня.