В Італії на 85-му році життя помер колишній віцепрезидент Сполучених Штатів Америки Дік Чейні. Політик, який двічі обіймав цю посаду в адміністрації Джорджа Буша-молодшого, вважався одним із найвпливовіших віцепрезидентів в історії США.
Як повідомляє агентство Reuters з посиланням на Punchbowl News, сім'я підтвердила, що Чейні помер 3 листопада від ускладнень пневмонії та серцево-судинних захворювань. Йому було 84 роки.
Чейні обіймав посаду віцепрезидента з 2001 по 2009 рік і відіграв ключову роль у прийнятті рішень щодо вторгнення США в Ірак у 2003 році. Відомий своєю жорсткою позицією та прагненням розширити президентські повноваження, він сформував у Білому домі власний центр впливу — команду національної безпеки, яка діяла майже незалежно від інших структур адміністрації.
Політичну кар’єру Чейні розпочав у Конгресі США, а згодом обіймав посаду міністра оборони в уряді Джорджа Буша-старшого.
Під час роботи віцепрезидентом Чейні підтримував застосування так званих «посилених методів допиту» підозрюваних у тероризмі — практику, яку пізніше міжнародна спільнота засудила як катування. Він також був одним із головних прихильників війни в Іраку, наполягаючи, що вторгнення було виправданим, навіть попри відсутність доказів щодо зброї масового знищення.
До вступу на посаду віцепрезидента Чейні очолював енергетичну компанію Halliburton. Його зв’язки з оборонною промисловістю та вплив на енергетичну політику США неодноразово ставали предметом суспільних дискусій.
Донька політика, Ліз Чейні, також була конгресвумен, однак втратила мандат після голосування за імпічмент Дональда Трампа. Сам Дік Чейні відкрито критикував Трампа, називаючи його «найбільшою загрозою для американської республіки за всю її історію».
Народжений у Небрасці в 1941 році, Чейні почав кар’єру ще за адміністрацій Річарда Ніксона та Джеральда Форда. Його консервативні погляди, стратегічне мислення та холодний прагматизм зробили його однією з найсуперечливіших фігур американської політики.
Дік Чейні залишився символом епохи — політиком, чий вплив на зовнішню та оборонну політику США початку XXI століття відчувається й сьогодні.