Навіть сучасні автомобілі мають температурні межі працездатності. Критичною зазвичай стає зона –20°C і нижче, однак фактична «межа незапуску» залежить від типу двигуна, стану акумулятора, пального та технічних рідин.
Для дизельних авто –18…–22°C є зоною підвищеного ризику. За нижчих температур у паливі кристалізується парафін (парафінізація), що:
забиває паливний фільтр;
ускладнює подачу пального;
може повністю заблокувати запуск.
Зимове або арктичне дизпаливо має нижчу температуру фільтрованості, але в сильні морози без підігріву системи запуск може бути проблемним.
Бензинові авто менш чутливі до пального, однак:
при майже порожньому баку накопичується конденсат;
вода може замерзати в паливопроводі;
основний лімітуючий фактор — акумулятор.
Частково розряджена батарея при –20…–25°C різко втрачає пусковий струм. При сильному морозі електроліт може кристалізуватися, пошкоджуючи пластини.
Моторне масло на холоді густішає, що збільшує навантаження на стартер.
Для зимової експлуатації рекомендовані синтетичні оливи з індексом 0W або 5W — вони зберігають текучість при низьких температурах і полегшують холодний старт.
Рідина склоомивача може замерзнути вже при –20…–25°C, якщо її морозостійкість недостатня. Це загрожує поломкою помпи або розривом шлангів.
Якісний антифриз витримує до –35°C і нижче, але розбавлення водою суттєво підвищує ризик замерзання та пошкодження радіатора або блоку циліндрів.
У електрифікованих авто критичним фактором є температура тягової батареї:
при сильному морозі система може обмежувати потужність;
у деяких моделях рух блокується до прогріву батареї;
запас ходу зменшується на 20–40%.
У більшості випадків проблеми стартують у діапазоні –20…–30°C, але абсолютної універсальної температури не існує.
Ключові фактори — стан акумулятора, якість пального, відповідність технічних рідин сезону та технічний стан авто.
Раніше ми писали, чим небезпечна висока температура для автомобіля та водія.