13 жовтня, начальник управління культури Миколаївської міськради Юрій Любаров приїхав до пам'ятника «загиблим міліціонерам» на вул. Садовій, щоб примірити представників «Народного Руху» та ветеранів МВС.
Втрутившись у конфлікт між прихильниками знесення пам'ятника та його захисниками, чиновник закликав усіх заспокоїтись. Він заявив, що зараз не час зносити пам'ятник ані повністю, ані частково: він охороняється законом. Спочатку потрібно отримати дозвіл від Міністерства культури, а після цього можна розпочинати «декомунізацію». Таким чином він підтвердив, що нинішні дії представників «Народного Руху» незаконні.
– Спочатку ми пишемо заяву на Кіма (голову Миколаївської ОВА, – прим. ред.), просимо, щоб він підтримав наше звернення на Міністерство культури. Міністерство культури викреслює цю пам'ятку зі списку тих, що охороняються, і все, – пояснив алгоритм дій Любаров.
У свою чергу активісти заявили, що хочуть знести не весь пам'ятник, а лише верхівку, яка, за їхніми словами, «підлягає декомунізації» – так звану будьонівку. Тобто переробити його з пам'ятника чекістам, які є спадкоємцями сьогоднішнього ФСБ, на пам'ятник міліції. Проти того, щоб «переробити» саму «будьонівку», не заперечують і представники ветеранської організації пенсіонерів МВС. Щоправда, вони заявляють, що це не «будьонівка», а так званий «кайзерівський шолом».
Любаров зазначив, що цей пам'ятник є цілісним об'єктом, і частин, які можна було б демонтувати окремо, у нього немає.
– Що потрібно «декомунізувати? «Будьонівку»? Так це і є пам'ятник. Міліціонери зібрали гроші та встановили його своїм колегам» , – зазначив він.
Після заяви Любарова запеклі суперечки продовжилися: прихильники зносу заявили, що «якби не «вата», пам'ятник давно знесли б». Ветерани МВС теж за словом у кишеню не лізли.
У результаті активісти вирішили поки що нічого не зносити і відігнати кран. Присутні почали потроху розходитися.