У середу, 28 жовтня, в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї відкрилася персональна виставка художника Миколи Климчука. Захід проходить у рамках ІІІ виставкового циклу «Нові імена Миколаївщини», мета якого – підтримка талановитих художників-аматорів у їхньому становленні та творчому зростанні, а також ознайомлення жителів області з їхніми досягненнями.
В експозиції представлено понад 30 робіт – переважно живопис і графіка. На думку керівниці обласного народного творчого об’єднання «Прибужжя» Валентини Кривцової, виставка зацікавить кожного миколаївця, який любить свій край і цікавиться мистецтвом, адже у роботах Миколи Климчука втілено все, що пов’язане з Миколаєвом: старі дворики, церкви, знайомі вулички, краєвиди Інгулу.
- Сьогодні, мені здається, це дуже затребувано. Це велика підтримка нашої області – те, що є люди, які оспівують наші традиції, наш побут і красу нашого краю, - говорить Валентина Кривцова. - Виставка триватиме два тижні, і, думаю, всі охочі зможуть насолодитися та помандрувати мальовничими стежками Миколаївщини завдяки картинам Миколи Климчука.
Художник розповів, що пристрасть до малювання успадкував від мами. Вона не була професійною художницею – працювала вчителькою початкових класів, але дуже любила малювати й передала цю любов синові.
- Я запам’ятав величезну коробку олівців – їх було близько ста. Вони були розкладені так, що кольори переходили від холодних до теплих якимись дивовижними сходинками, - ділиться дитячими спогадами автор експозиції. - Малював разом із мамою, наскільки вона дозволяла й навчала. А вже по-справжньому вперше спробував олівець у студії, коли навчався в інтернаті в місті Рівне – у сьомому-восьмому класах. Тоді я вперше зіткнувся зі справжньою графікою та творчими роботами тих учнів, до яких прийшов.
Для Миколи Климчука Миколаїв не є малою батьківщиною – він народився 1951 року на Волині. До міста корабелів переїхав у 1968-му. Навчався у Миколаївському технічному училищі №1, а згодом працював на суднобудівному заводі імені 61 комунара.
У 1970-х роках три роки навчався на курсах художників-оформлювачів при обласному палаці народної творчості. Після завершення навчання працював на Миколаївському художньо-виробничому комбінаті.
У 1986 році закінчив Одеський державний педагогічний інститут імені К. Ушинського (кафедра образотворчого мистецтва). З 1992 по 1999 рік викладав на кафедрі декоративно-прикладного мистецтва Миколаївської філії Київського державного університету культури і мистецтв.
За словами митця, нинішня виставка є результатом «довгих років творчих мандрів берегами Інгулу». Тут представлені роботи, створені протягом останніх 15 років – живопис, пейзажі та натюрморти.
Художник зізнається, що частину сюжетів вигадує сам. Проте багато картин народжуються завдяки візуальному пошуку – митець «ходить дворами», придивляється, шукає краєвиди й образи. Ті, що западають у пам’ять і серце, згодом переносяться на полотно.
Такі творчі прогулянки він найчастіше здійснює в районі парку «Перемога». Тому основну частину експозиції становлять саме інгульські пейзажі.
Не кожен митець наважується показати глядачам незавершену роботу. Але для Миколи Климчука в цьому немає нічого неприйнятного – в експозиції можна побачити й «роботу в процесі». Картина ще не завершена, однак на ній уже чітко проглядаються риси храму Святого Йосипа (католицький костел на вул. Декабристів).
У творчому доробку художника є й роботи, пов’язані з війною в Афганістані. Він розповідає, що коли ще викладав в інституті, до нього звернувся тодішній голова спілки воїнів-інтернаціоналістів Олександр Дем’яненко (нині покійний) із пропозицією долучитися до оформлення книжок про афганську війну. Загалом вийшло три такі видання, графічні ілюстрації до яких створив Микола Климчук. Деякі з цих робіт також представлені на його персональній виставці.