Виїзди на території Миколаївської області біля лінії зіткнення, доставка матеріалів та тяжкий процес будівництва захисних споруд для наших захисників – напрями роботи, яким у період війни присвятив себе депутат Миколаївської обласної ради від партії «Слуга Народу» Антон Табунщик.
Він зізнається, що початок повномасштабного вторгнення став для нього абсолютною несподіванкою.
«Я, як і, мабуть, 99% українців, спав. І коли дружина сказала, що чула вибухи, я не повірив і намагався заснути знову. З наступними я почав розуміти, що відбувається», – згадує він.
Тоді Антон ще не знав, що незабаром візьме участь у зведенні першої захисної споруди в області.
«Перші години ми були в повному інформаційному вакуумі. Ми не знали, що зробити, чим допомогти. Ми спостерігали рух ворожої колони та вже 25 лютого розуміли, що Херсон майже зайняли окупанти. Тобто, прийшло усвідомлення, що вже завтра (26 лютого) окупанти будуть тут. Тоді місто почало готуватися до оборони. Нашим головним завданням було скоординувати всіх, хто хоче допомогти, але не знає чим саме», – пояснює Антон Табунщик.
Вже 24 лютого в операційному штабі Миколаївської ОВА, до складу якої і належить депутат, розуміли, що потрібно зміцнювати позиції на херсонському напрямку. Тоді депутату поставили завдання зміцнити їх на одному з цих напрямків, і вже вдень 26 лютого перша оборонна споруда була готова. Депутат розповідає, що проблем із матеріалами не було, адже допомагали всі. Наприклад, метал для їжаків надавали близько 10 підприємств абсолютно безкоштовно.
«У всіх було лише одне питання: куди їх відвезти. Тоді постало завдання щодо розміщення всіх конструкцій, щоб вони були використані доцільно та з максимальною користю для оборони міста. Я координував ці питання, і якимось чином вийшло так, що я курував приблизно 70% їжаків, що переміщалися Миколаєвом. Проблем із матеріалами справді не було, і тоді нам допоміг телеграм-канал керівника ОВА Віталія Кіма. Він звернувся до містян із проханням виносити покришки на перехрестя, і люди виносили їх у такій кількості, що просто вражало», – розповідає депутат.
На думку Табунщика, це відіграло значну психологічну роль в обороні міста. Кожна дія супроводжувалася інформаційно, і коли у перші дні повномасштабного вторгнення містяни готували коктейлі Молотова сотнями, а то й тисячами, та збирали автомобільні покришки, вороги вже боялися наступати на місто. Адже тоді покришки одразу підпалили б, щоб засліпити ворога, і в цей же час навіть мирні закидали б їх запалювальними сумішами.
Потреба у збільшенні та зведенні захисних споруд зростала з кожним днем, і Антон Табунщик розповів, що їх будували навіть під ворожими атаками.
«Коли була оборона Миколаєва, проходив один із видатних боїв за містом, і після цього постало завдання збудувати там оборонну споруду. Ми приїхали туди вранці та близько 15 години закінчили. Як тільки ми звідти поїхали, ворожі касетні снаряди поцілили туди. Я думаю, що це були ворожі коригувальники», – згадує депутат.
Антон Табунщик поділився, що найбільше за 9 місяців Великої війни його вразили дві події. Перше – коли ворожа ракета влучила у будівлю Миколаївської облради. Тоді загинули 38 людей, ще майже стільки ж зазнали поранень різного ступеня тяжкості, а рятувальники розбирали завали протягом тижня. Депутата врятувало те, що цього разу він затримався, хоча планував бути там уже о 8-й ранку.
«Я думаю, я народився у сорочці. Я міг бути всередині, але чомусь вирішував робочі питання телефоном з машини. Було багато випадків, коли ми зводили захисні будівлі, а нас починали обстрілювати. Найбільше запам'ятався мені випадок, коли будували блокпост на херсонському напрямку. Тільки-но почали вивантажувати ліс кругляк, з нами були цивільні працівники, які допомагали. Тоді росіяни почали нас обстрілювати з міномета, і я бачив і чув, як прилітає дедалі ближче до нас. Останній розірвався за метрів п'ятнадцять за цегляною перешкодою від мене. Але, на щастя, скільки не будували, всі люди цілі та живі!» – ділиться з нами Антон Табунщик.
Коли ситуація з обороною міста стабілізувалася та російських військових відбили від Миколаєва, розпочалася робота з організації замовлення та доставки необхідних матеріалів для будівництва бліндажів, блокпостів та різноманітних захисних споруд. За більш ніж 9 місяців повномасштабного вторгнення депутат був відповідальний за замовлення та доставку на позиції ЗСУ понад 7 тисяч кубічних метрів лісу кругляка, близько двох тисяч кубічних метрів бруса, понад 1,5 тисячі фундаментних блоків, 50-ти залізобетонних довгострокових оборонних точок, близько 20 морських контейнерів різних розмірів, понад тисячу протитанкових їжаків та понад 5 тисяч металевих скоб.
«Однак моє завдання полягає не лише у доставці, а й у будівництві фортифікаційних об'єктів із цих матеріалів. Тому я займаюся пошуком та відправкою техніки – екскаваторів, вантажівок, кранів тощо для облаштування позицій ЗСУ. Усіх працівників цієї техніки потрібно організувати, щоб кожен розумів завдання та робота була злагодженою для більшої оперативності, адже ми виїжджаємо на позиції, дуже близькі до лінії зіткнення, і все зробити треба дуже швидко. Це складний процес, адже, наприклад, одна довготривала оборонна точка важить понад 24 тонни. Одного разу, коли саме вивантажували її, нас теж почали обстрілювати. На щастя, всі залишилися живими та здоровими», – пояснює депутат.
Насамкінець представник «Слуги Народу» розповів, що найбільша його мрія зараз – мир в Україні:
«Хочу не чути вибухи, хочу не боятися і жити своїм звичайним довоєнним життям, коли всі щасливі».