Науковці Університету Лідса співпрацюють з Національним університетом «Львівська Політехніка» над технологією переробки уламків на високоякісні будівельні матеріали.
Про це розповідає ВВС.
Залишки уламків зазвичай відправляють на сміттєзвалища або повторно використовують як низькосортний твердий матеріал для засипання або ландшафтного дизайну.
Олексій Гуняк, доцент «Львівської Політехніки» зазначив, що ця технологія «безпосередньо сприятиме безпечному та швидкому післявоєнному відновленню України».
За оцінками, з початку російсько-української війни у 2022 році було зруйновано понад 150 000 будівель та споруд в Україні.
Житлові будівлі постраждали найбільше, а також були зруйновані мости, електростанції та дороги.
Олексій Гуняк та його колега, професор Тарас Марків, відвідали Лідський університет, аби поділитися академічними дослідженнями та зрозуміти, як розроблена ними технологія може допомогти відбудувати їхній будинок.
Технологія включає мобільний передовий процесор сухого відновлення, який розміщується на кузові вантажівки та їздить до місць бомбардувань в Україні для переробки уламків у будматеріали. У кожному місці він переробляє бетон із розбомблених будівель, розділяючи пошкоджений матеріал на пісок, камінь та цемент.
Система буде розгорнута в Україні в рамках програми «Безпечна, стійка та швидка реконструкція України» (S3RoU), яку очолює Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великобританії, та фінансується інвестиціями уряду Великої Британії у розмірі 16 мільйонів фунтів стерлінгів.
Через величезні масштаби уламків у зоні бойових дій, традиційні методи повторного використання будівельних матеріалів, які «вичерпали термін служби», є неможливими.
«Їх просто забагато. Це надає цінну можливість обмінятися знаннями, одночасно просуваючи екологічно стійкі методи відновлення», — сказав Леон Блек, професор інфраструктурних матеріалів в Університеті Лідса.
Завідувач кафедри будівельних матеріалів Університету Лідса, професор Теодор Ханейн, додав: «Наслідки цього проекту можуть вийти за межі України. Технологію можна використовувати в усьому світі; вона дуже важлива».