У вівторок, 16 вересня, у Миколаївському академічному художньому драматичному театрі у форматі «сцена на сцені» артистами незалежного тілесно-орієнтованого театру «ТОТЕАТР» із міста Києва була показана вистава «Мене звуть Ілона». Режисером виступила Оленка Вахрамєєва.
Про це повідомляє кореспондент «Новин-N».
Сценічне дійство за твором Софії Андрухович «Пояснювальна записка», жанр якої творці визначили як «ванільно-чорна комедія», розповідає про життя Ілони, яка бореться з життєвими обставинами і, зрештою, попри обставини та всіх оточуючих стає порноактрисою.
Перед початком вистави Олена Вахрамєєва сказала:
– Сьогодні ми побачимо Ілону, про яку писала Софія Андрухович. Можливо, ви наприкінці ви скажете: «Це тільки про Ілона?» Наш театр тілесно-орієнтований. Ви не побачите одразу героїню, з якою відбуватиметься щось зрозуміле. Перестаньте думати. Вам потрібно буде спостерігати за тим, що відбувається і слухати, що відбувається з вами в цей момент. Сюжет у цій виставі, в принципі, є, тому що він є у творі. В інших наших спектаклях його взагалі нема.
- Спробуйте сприйняти виставу своїм тілом. Ми створюватимемо своїм тілом. Спробуйте відчути те, що відбуватиметься на сцені. Сьогодні прем'єра! - Зробила акцент режисер
Знаковим є, що артисти театру «ТОТЕАТР» особливо звертають увагу на пластичні рішення, прагнучи жестом, поглядом мімікою передати всю гаму переживань.
Звертає увагу, що всю багатогранність особистості головної героїні втілюють на сцені всі актори, що беруть участь – як чоловіки, так і жінки. Ця незвичайна режисерська знахідка надає дійству певного відтінку сюрреалізму. У той самий час це дозволяє втримати увагу глядача, оскільки свідомість фіксує незвичайні феномени.
Перед початком вистави, режисер, звертаючись до публіки, запитала, як вони собі уявляють Ілону, ким є ця жінка з погляду кожної конкретної людини. Можна вважати, що цим було зроблено акцент, що головна героїня немає якогось конкретного прототипу, а є збірним образом.
Оригінальним рішенням є й своєрідний «поділ» дійства на міні-події. Загалом їх, за задумом автора 23. Кінець історії, коли головна героїня стає актрисою дорослого кіно, дещо неоднозначний і сприймається глядачами абсолютно по-різному – від прийняття такого вибору до обурення подібним вчинком.
Звернімо увагу, що у виставі використовується «жива музика» з великою часткою імпровізації.
Миколаївські глядачі, незважаючи на свою деяку консервативність, з теплом та великим інтересом поставилися до постановки та нагородили акторів оплесками. Після закінчення вистави, усі охочі глядачі змогли залишитися на «рокотіння» – саме так артисти «ТОТЕАТРУ» називають обговорення вистави.