У четвер, 15 лютого, у Миколаївському художньому академічному драматичному театрі відбулася прес-концференція, присвячена майбутньому прес-показу та прем'єрі провокаційної вистави за п'єсою сучасного чеського драматурга Петра Зеленки «Příběhy obyčejného šílenství».
Про це повідомляє кореспондент « Новин-N ».
Відкриваючи прес-конференцію, директор – художній керівник театру Артем Свистун сказав:
- Цього року, у лютому відбудеться перша прем'єра на великій сцені. Сьогодні унікальна можливість: ви можете подивитись прес-показ, коли є робочі моменти «генерального прогону», вистава може зупинитися, режисер може внести поправки перед прем'єрою, яка відбудеться завтра. Хочу сказати, що ця вистава – експериментальна для нашого театру. Це провокативна робота, яка як лакмусовий папірець – показує, що відбувається у суспільстві.
Режисер вистави Євген Курман зазначив, що український театр втратив найважливішу функцію соціальної роботи, працюючи абстрактно від проблем, що відбуваються у суспільстві. Результатом стало те, що український театр втратив зв'язок із сучасністю.
Також він звернув увагу, що з глядачами треба говорити зрозумілою мовою, і театр не повинен бути відірваний від внутрішніх світовідчуттів людей.
Відповідаючи на запитання журналістів, головний режисер зазначив, що це перша прем’єра в Україні.
- Ми писали Петру Зеленку. Він складний автор, окремо він не працює. У нас – оригінальний переклад, на який було отримано схвальну авторську згоду. Можна сміливо сказати, що це перше авторське прочитання в Україні, – сказав він.
На запитання, чи зберіг виставу під час перекладу той зміст, який закладав у твір автор, режисер відповів:
– Ми намагалися зробити дуже «прямий» переклад. Я читав у оригіналі. Усі слов'янські мови прості та схожі на українську. Ми робили практично підрядковий переклад та деяке художнє переосмислення. Я знав, що актори зроблять більш «художньо».
Водночас журналісти зазначили, що не всі актори на 100% відповідають характеру свого персонажа. На що ж спиралися, коли підбирали слова, щоб актор зробив так, як це зробив би, як персонаж вистави?
- Розподіл ролей був із розумінням психофізики наших акторів. Ми не робили акторів персонажами. Ми підбирали збіги, оскільки систему амплуа ніхто не скасовував. Глядач хоче бачити те, що відповідає шаблонним уявленням глядача.
Також було зазначено, що у спектаклі принципово нового немає, є лише відвертість і сміливість подачі.
- Ми робимо все без ханжества, - додав режисер.
На запитання кореспондента « Новин-N » про те, чи не бояться творці негативного сприйняття з урахуванням провокативності постановки, Євген Курман зазначив:
Кожен глядач сам обирає ту виставу, на яку він піде. Це як кохання – справа добровільна. Тут є важлива соціальна проблема. Ми дуже мало відрефлексували та переосмислили радянське минуле. Воно невідрефлексоване. І тому молоді покоління ростуть без ін'єкції від фальші того часу. У нашій виставі ми цю тему також порушуємо. Радянська система страшна тим, крім брехні, що прищепила людям більшовизм, нетолерантність, невміння сприйняти щось інакодумне. Все, що мені не подобається, має бути знищено, або «Це не моя вистава, отже, вона погана». Цей більшовизм у крові. Нормально, що прийдуть люди, які не сприймуть. Головне, щоб своє несприйняття вони не звеличували.
Артем Свистун та Євген Курман