Поки суспільство та медіа активно обговорюють гучні розслідування чи скандали навколо шкільного харчування, на другий план йде подія, яка насправді має стати приводом для екстрених нарад на найвищому рівні. Опубліковано офіційні результати міжнародного дослідження якості освіти PISA в Україні за 2025 рік.
Про далеко не радісні результати міжнародного дослідження якості освіти в Україні пише видання Еспресо
Нагадаємо, PISA оцінює знання та практичні вміння 15-річних підлітків (учнів шкіл, коледжів та профтехів) у трьох ключових галузях: читанні, математиці та природничих науках. Через ситуацію з безпекою тестування охопило лише 16 областей та Київ, минаючи прифронтові території з переважно дистанційним навчанням. Логічно припустити, що на неохоплених територіях показники ще гірші. І ось про що свідчать ці цифри.
Цифри, які повинні насторожити кожного
Дослідження визначає базовий рівень як мінімальний фундамент знань та навичок, необхідних для подальшого навчання та повноцінного життя у суспільстві. Ситуація з ним має такий вигляд:
Математика : базового рівня досягли 54% учнів (46% — нижче базового).
Читання: базовий рівень мають 55% підлітків (45% нижче базового).
Природні науки : базовий рівень – 65% (35% не дотягують до нього).
Але найтривожніший показник полягає в іншому: 29% українських підлітків не досягають базового рівня одночасно у всіх трьох сферах. Фактично третина дітей завершують базовий етап шкільної освіти з нульовими чи вкрай слабкими компетенціями. Для порівняння, на найвищих рівнях знань знаходиться лише мізерна частка учнів: близько 3% з математики, 2% з природничих наук і лише менше 1% з читання.
Прірва між містом та селом
Окремий системний біль української освіти — колосальний розрив у знаннях між міськими та сільськими школами. У сільській місцевості частка учнів, які не подолали мінімальний поріг грамотності, досягає 47% з природничих наук, 58% з математики та 59% з читання.
Різниця у балах між містом та селом становить близько 60–68 пунктів, що в освітньому еквіваленті дорівнює відставанню приблизно на три роки навчання (для порівняння: у циклі 2018 року цей розрив становив близько двох років). Це пряма ціна неефективної політики «збереження за будь-яку ціну» застарілої мережі сільських шкіл, які фізично не здатні дати якісну освіту.
Соціальна нерівність та дефіцит мислення
На результати суттєво впливає і соціально-економічний статус сімей (достаток, освіта батьків, наявність будинку комп'ютера та книг). Серед підлітків із високим статусом базового рівня досягають до 70–80% залежно від предмета, тоді як серед дітей із малозабезпечених або менш освічених сімей цей показник падає до 41–53%.
Цікава динаміка простежується з предметів. Якщо у 2018 році найбільше відставання спостерігалося в математиці, то в останніх циклах найсильніше пройшло читання.
Проте головна проблема криється глибше, ніж просто незнання формул чи дат. PISA перевіряє не зубріння правил, а здатність мислити: працювати з інформацією, знаходити суть, пов'язувати факти та робити висновки. Аналіз завдань з математики показує, що українським школярам найважче даються не обчислення, а вміння уважно прочитати умову, перетворити реальну життєву ситуацію на математичну модель та інтерпретувати результат. Діти звикли шукати готові шаблони, але губляться, коли потрібно самостійно увімкнути логіку. Відсутність навичок читацької та критичної грамотності автоматично тягне за собою провал у точних науках.
Час дорослих висновків
Так, результати тримаються на стабільно низькому рівні, а об'єктивні чинники війни, тривог та дистанційки роблять свою справу. Проте головною небезпекою стає ризик прикриватися війною як універсальним виправданням для бездіяльності.
Якщо держава, політики та суспільство не почнуть приймати складні та болючі рішення задля реформування системи (від оптимізації мережі установ до зміни підходів до викладання), ми втратимо не просто бали у міжнародних рейтингах, а майбутнє цілого покоління.