Візит вищих керівників держави для провінційного міста – це завжди подія, а якщо йдеться про Президента, то й поготів. Чим запам’ятається миколаївцям візит Віктора Януковича, що відбувся минулого четверга?
Робота над помилками
Насамперед, слід зазначити грамотнішу організацію пересувань Президента містом. Ні, звісно, автомобільних заторів і цього разу уникнути не вдалося, однак вони не перетворилися на справжній кінець світу, як це було під час візиту Литвина у 2006 році або приїзду Президента на святкування 75-річчя Миколаївської області восени 2012 року.
Очевидно, влада врахувала критику, яка обрушилася на неї після двох президентських візитів до Миколаєва минулого року. Цього разу організатори намагалися мінімізувати автотранспортні незручності для містян, і значною мірою їм це вдалося. А про те, що не вдалося, буде сказано нижче.
Куди Президент, туди й міністри?
Нинішній візит Януковича до Миколаєва не був рядовим у низці президентських поїздок регіонами. Це було помітно вже за складом супровідної свити. Зазвичай Президента супроводжує з десяток чиновників різного ґатунку та один-два, рідше – три міністри.
Цього разу разом із Януковичем приїхав чи не весь Кабмін. Для повного антуражу бракувало хіба що Азарова з Арбузовим – тоді вже напевно можна було б говорити, що центр державного управління на певний час перемістився зі столиці до Миколаєва. Щоб умістити всю цю ораву, плюс охоронців, знадобилося близько десятка мікроавтобусів та ще п’ять автомобілів на додачу. Тож до Миколаєва Президент в’їхав у кортежі, що складався з 17 автомобілів.
А от народних депутатів у президентській свиті цього разу не було взагалі – навіть усюдисущого Кінаха, який раніше постійно супроводжував Януковича під час його поїздок до нашого регіону. Вочевидь, парламент, який нормально не працює, Президента дратує.
«Радісна група»: замість студентів – чиновники
Чимало критики раніше влада отримувала й за «добровільно-примусове» використання студентів миколаївських вишів у масовці біля облдержадміністрації. У попередні роки кілька сотень студентів знімали із занять і під конвоєм кураторів та старост груп приводили на площу перед ОДА. Найспортивнішим вручали державні та партійні прапори, а всім наказували радіти з усіх сил, аби своїм похмурим виглядом не засмучувати вінценосного гостя. Слід визнати, виконання останньої вимоги не становило особливих труднощів – студенти взагалі народ життєрадісний, а тут ще й можливість поваляти дурня замість того, щоб стирчати на парах.
Загалом жодного ноу-хау тут немає – студентів використовували як «гарматне м’ясо» для створення натовпу з незапам’ятних часів: чи то першотравневі демонстрації часів СРСР, чи ющенківські ходи на згадку про «голодомор».
Усім було добре, і всі були задоволені. Однак у налагоджену роками методику почали пхати свій ніс журналісти, які поставили під сумнів законність подібних «залучень». До того ж, паскудні писаки почали брати у студентів такі коментарі, що у боязких чиновників і проректорів просто віднімало мову.
Цього разу влада вирішила не підставлятися. Основну масу «радісних зустрічальників» становили люди, звезені з різних районів міста та області. Кожному з чотирьох голів адміністрацій міських районів було доведено цифру «рекрутів» до «групи радості» – 150–200 осіб. План «по людях» отримали й голови райдержадміністрацій. У результаті на прилеглих до будівлі ОДА вулицях скупчилися десятки автобусів і маршруток, якими доставили учасників групи зустрічі.
Слід визнати, що відмова від використання студентів у «масовці» виявилася правильним кроком. По-перше, вдалося уникнути чергової скандальної ситуації щодо законності залучення студентів у навчальний час, по-друге – навколо будівлі ОДА зібралися люди різного віку та соціального статусу. Тож стороння людина цілком могла повірити, що привітати Президента вийшли різні люди й зробили це цілком добровільно.
Гарний настрій – запорука успішного візиту
Якщо говорити про сам візит, то він пройшов цілком успішно і обласна влада може однозначно записати його собі у плюс. З усього було видно, що Янукович перебував у чудовому настрої: він багато усміхався, жартував, охоче спілкувався «з народом». На «Евері» Президент розчулився настільки, що в розмові з працівницями підприємства почав згадувати дитинство. Для Януковича це велика рідкість: люди, які добре його знають, стверджують, що якщо вже Віктор Федорович поринув у спогади про дитячі роки, то він і справді зворушений.
Без ускладнень усе відбулося і в «Дельта-Лоцмані», і в дитячому реабілітаційному центрі. І навіть нарада з «партгоспактивом» пройшла напрочуд спокійно й навіть благостно. А між тим траплялося, що з подібних нарад деяких і «швидкою» вивозили – якщо Президент був «не в дусі».
До речі, благостна атмосфера візиту не завадила Президентові зробити кілька важливих політичних заяв, які ЗМІ тут же розтиражували: про потенційну можливість розпуску парламенту, про умови помилування Юлії Тимошенко тощо.
Охорона: нехай загине світ – але восторжествує безпека
І все ж без ложки дьогтю, яка, як відомо, здатна зіпсувати цілу бочку меду, не обійшлося й цього разу. Хоча тут уже доречніше говорити не про ложку, а про здоровенний глек цього продукту сухої перегонки деревини. І виплеснули цей глек працівники Управління державної охорони (УДО).
Почалося все ще до приїзду Президента. За кілька днів до візиту до Миколаєва прибула «група забезпечення» – щонайменше 50 осіб. Потім приїхали ще й ще. Відпрацьовували «безпеку»: їздили об’єктами, на які планувався візит, вивчали маршрути пересування. Завдання були різні, але всіх охоронців об’єднувало одне – залізобетонна впевненість у власній непогрішності та безкарності. Держохоронці всюди ходили, сповнені відчуття своєї важливості й винятковості: що може бути в країні важливішим за охорону САМОГО? Саме тому вони, як то кажуть, «впритул нікого не бачили».
Перший інцидент стався просто на вулиці, на добре відомому кожному перехресті Спаської та Лягіна. Журналіст одного з місцевих інтернет-видань усього лише фотографував, як латають дороги до приїзду Гаранта. Яку саме загрозу безпеці Президента могли становити ці знімки – невідомо, але держохоронці нацькували на репортера цілого київського міліцейського підполковника та ще й ледь не взвод «Беркута». Невдачливому фотографові пропонували «добровільно» сісти в міліцейський «воронок» і «проїхати», при цьому недвозначно пограючи наручниками.
Жодні посилання на закони про інформацію, про пресу тощо не діяли – на обличчях співробітників УДО та міліціонерів виразно читалося, що чхати вони хотіли на всі закони.
Якось уладнати конфлікт вдалося лише після того, як на місце інциденту під’їхав керівник інформагентства. Про те, що було б, якби в цей час зйомку в центрі міста вів не представник ЗМІ, а звичайний громадянин, і як повелися б із ним нацьковані УДО міліціонери, залишається лише здогадуватися.
Закриті... Добре, що хоч не побиті
Журналістів для висвітлення візиту збирали, як завжди, за кілька годин до прильоту Президента. Тобто президентський літак ще дозаправляли десь у київському аеропорту, а преса вже без діла толпилася біля будівлі облдержадміністрації.
У приміщенні ОДА всіх працівників ЗМІ піддали ретельній перевірці – провели через рамку металошукача, просканували металодетектором, перевірили вміст сумок, уважно оглянули фотоапарати та іншу техніку.
У холі перед сесійною залою обласної ради довелося чекати близько години. Лише після цього журналістів, розділених на дві групи, запросили вийти з приміщення та сісти в автобуси.
Перед відправленням журналістів зібрали в коло, і людина, яка представилася співробітником управління, що займається охороною перших осіб держави, переконливо просила їх не знімати посадку й висадку Президента та його оточення, а також людей, «що працюють зверху» (очевидно, йшлося про снайперів).
До подібного «шмону» перед поїздками та проханням «не знімати» журналісти давно звикли й ставляться до цього з гумором. А от те, що сталося ближче до вечора, тут же, у будівлі ОДА, здивувало навіть досвідчених.
Після того як Президент відвідав кілька об’єктів, обидві групи журналістів знову привезли до ОДА, де глава держави мав провести нараду з адміністративно-господарським активом області.
Як тільки журналісти опинилися в холі, яким мав пройти Президент, їх тут же поспішили заштовхати в кімнату преси, розташовану навпроти сесійної зали.
Розмір приміщення та кількість людей, яких туди запхали, явно не відповідали один одному. У тісній і задушливій кімнатці журналістам довелося простояти близько 40 хвилин, ніби в клітці. Усе, що відбувалося в холі, можна було бачити лише крізь щілину жалюзі.
Біля виходу тіснилася працівниця «швидкої допомоги». Очевидно, організатори візиту передбачали, що в тісному, задушливому приміщенні комусь може стати зле, і «подбали» заздалегідь про медичну допомогу. Але не десь, а саме тут – у цій кімнатці, бо залишати її до того, як Президент увійде до зали, нікому не дозволялося.
Вихід із кімнати преси ретельно охороняв співробітник держохорони. Отримавши, судячи з усього, сигнал, що Президент уже приїхав і заходить до будівлі, охоронець схопився за ручку й притиснув двері до себе з такою силою й ретельністю, що в нього роздулися ніздрі, а лоб буквально спітнів.
І лише коли Президент увійшов до зали й зайняв місце у президії, охоронець послабив хватку та відчинив двері. Журналісти нарешті змогли покинути тісне й задушливе приміщення, але все, що говорив Янукович у залі, вони могли бачити лише на одному з екранів.
Ті журналісти, які висвітлюють візити президентів уже не вперше, не пригадують нічого подібного.
Найцікавіше, що навіть тих працівників ЗМІ, які хотіли просто вийти з ОДА, не дождавшись приїзду Януковича, також не випускали. Усе це сильно нагадувало арешт, а не висвітлення президентського візиту.
А тим часом...
А тим часом уся організація в місті пішла шкереберть. Президент ще проводив нараду з активом, а рух із міста у бік мікрорайону Соляні був перекритий. Пропускали лише громадський транспорт. Причому зроблено це було більш ніж за півгодини до закінчення наради!
Тисячі мешканців Соляних, Північного, Тернівки, Матвіївки, які наважилися того дня поїхати на роботу на власних автомобілях, опинилися більш ніж на дві години відрізаними від своїх домівок, змушені були або стояти, або тинятися по місту, очікуючи, коли ж відкриють проїзд.
Тут варто згадати і сотні, а то й тисячі великовантажних автомобілів, що скупчилися зі сторони Одеси та Херсона – їх не пропускали з дванадцятої години дня!
Усе це дало про себе знати після від’їзду Президента до аеропорту – тисячі вантажівок, що рушили до міста з обох боків, розтяглися у багатокілометровий затор.
Безпека «перших осіб» як найвищий сенс існування держави
Аналізуючи візит Януковича, мимоволі доходиш одного висновку: найбільше він запам’ятався безпрецедентними заходами безпеки та безцеремонністю працівників держохорони.
Загалом до забезпечення цих самих «заходів безпеки» було залучено близько 500 осіб – з урахуванням залучених на місці військовослужбовців, співробітників миколаївської міліції та СБУ.
Чого тільки не вигадували! Уздовж маршруту руху президентського кортежу на кожному перехресті, на кожній зупинці чергували по три-чотири міліціонери та сек’юріті. Усюди сиділи снайпери – на дахах, горищах і верхніх поверхах будівель.
Про перекриті дороги годі й говорити – до цього всі вже звикли. Тим паче, що цього разу все було ще жорсткіше…
За кілька днів до візиту Гаранта співробітники держохорони почали обходити будинки й квартири, розташовані вздовж маршруту проходження кортежу. Людям наполегливо пропонували зашторити вікна і не визирати в той момент, коли проїжджатиме колона – заради їхньої ж власної безпеки…
Дійшло до того, що навіть на вулицях, якими мав проїхати кортеж Президента, водіям забороняли паркуватися. Щойно хтось із водіїв намагався припаркуватися, до нього неодмінно підходив працівник міліції та вимагав прибрати автомобіль – і бажано якнайдалі. Ця вимога поширювалася навіть на тих, хто паркувався біля власного дому: не можна, їдьте на іншу вулицю, паркуйтеся в іншому місці тощо.
Мимоволі постає запитання: а від кого, власне, так ретельно охороняють керівників нашої «незалежної» держави? Хто їм загрожує? Чи може одна з найбідніших країн Європи дозволити собі щороку витрачати сотні мільйонів (!) на охорону п’яти-шести осіб? Невже вони становлять таку цінність?
Адже заходів безпеки, подібних до тих, які миколаївці могли спостерігати під час візиту Януковича, немає в жодній із європейських країн, більше того – немає нічого навіть віддалено схожого! Якби у Франції заради проїзду президента на пів дня перекрили вулиці десь у Марселі, то вже наступного дня перед Єлисейським палацом вирував би багатотисячний натовп із вимогою відставки.
Складається враження, що єдиний Закон, який у нашій країні виконується «від і до», – це Закон «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Причому тлумачать цей Закон охоронці так, як Бог на душу покладе.
З огляду на те, що від візиту до візиту заходи безпеки дедалі більше посилюються, у найближчому майбутньому, очевидно, слід очікувати нових ініціатив з боку охорони: наприклад, вимоги падати на землю і закривати голову руками при появі в радіусі ста метрів «охоронюваної особи» – як під час ядерного вибуху.
Втім і це, як то кажуть, «не гарантує»… Тож найкраще вирішувати проблему радикально: на час візиту відселяти мешканців усіх будинків, якими планується проїзд кортежу САМОГО. Нічого страшного – не пани, переб’ються кілька днів у знайомих чи родичів. Зате з безпекою все буде гаразд.
А якщо вже бути до кінця послідовними, то можна піти ще далі – взагалі виселяти мешканців із міст, які відвідують «перші особи». Не назавжди, звісно – тимчасово. Побудувати для цього спеціальні резервації – і вивозити туди всіх із «відвідуваних» міст. Потім – назад. Клопітно, звісно, зате таку безпеку наведемо – на весь світ прославимося.