"Я вбив ту білу дівчинку",— бурмотів Декарлос Браун-молодший минулого місяця, проходячи поїздом з закривавленим ножем у руці. Позаду нього у вагоні на підлозі лежала вмираюча 23-річна Ірина Заруцька— українська біженка, яка поверталася додому з роботи.
Браун ударив ножем у шию беззахисної Заруцької, яка того ніяк не провокувала. Але це жахливе вбивство в Шарлотті, що в Північній Кароліні шокує не лише своєю жорстокістю, а й цілковитою байдужістю пасажирів, які їхали разом із жертвою. Коли вбивця ходив вагоном і оголошував про те, що він скоїв, люди мовчки розступалися перед ним, відводили погляд і швидко збирали свої речі. Ніхто з них не кинувся до Заруцької на поміч. Ніхто не спробував її врятувати.
А допоможи їй хто-небудь, результат міг бути іншим. Вона померла не одразу. На записі з камер відеоспостереження видно, що після того, як Браун тричі пронизав її кишеньковим ножем, вона зіщулилася і з жахом в очах дивилася на нього. Коли він відійшов, вона кілька секунд плакала, закривши обличчя руками, і потім звалилася на підлогу. Вона продовжувала ворушитись ще приблизно хвилину.
Побачивши все це чоловіки та жінки, які сиділи безпосередньо навколо неї, не зробили нічого. Вони або байдуже спостерігали за тим, що відбувається, або пішли до виходу. Можливо, у них був ступор - психологічна реакція, при якій люди впадають у заціпеніння перед загрозою.
В останній момент двоє пасажирів нарешті підійшли до Заруцької. Один із них поклав руку на спинку сидіння і просто розглядав її, а інший дістав телефон, щоб усе зняти. Загалом вони прийшли не допомагати, а безсоромно дивитися. Вони навіть не змогли втішити молоду жінку, коли та вмирала.
Нам кажуть, що ми живемо в епоху співпереживання, але реакція пасажирів на те, як напали на Заруцьку, і на те, як потім вона помирала, свідчить про інше. Їх мужність кудись випарувалася, і вони або ігнорували вмираючу, або витріщалися на неї. Пройшло цілих дві хвилини, перш ніж молодик спробував зупинити кров, своєю футболкою, але було вже занадто пізно. Можливо, останнім у житті цієї молодої жінки людським дотиком був дотик убивці, який увігнав до неї ніж.
Жахливе вбивство Заруцької нагадує про вбивство британського солдата Лі Рігбі. У 2013 році серед білого дня, що проходив вулицею Рігбі, забили до смерті ісламістські терористи, які потім почали хвалитися скоєним перед кількома перехожими. Зібралося понад 60 людей, які спостерігали за інцидентом та зняли його на відео. "Вони просто хотіли подивитися і зняти чуже горе", - розповідала Інгрід Лойо-Кеннетт, жінка середніх років, мати двох дітей і єдина, хто протистояв вбивцям.
Так само близько десятка незнайомців стали свідками загибелі Заруцької. Потім до них приєдналися мільйони інших людей, які переглянули відео та знімки в Інтернеті.
Ця молода жінка не заслуговувала на те, щоб їй принизливо тикали в обличчя телефоном, коли вона лежала, скорчившись від болю. Це глибоко хворе суспільство, в якому прагнення людей сфотографувати мить найбільшого жаху подібної до них людської істоти не передує навіть найменшому прагненню надати йому підтримку.
В останні миті життя Ірини Заруцької довкола неї були люди, але не було того, хто б їй допоміг.
Spiked, Великобритания