Київ, Поділ. У досвітній час, коли історичні вулиці ще занурені в холодну темряву, з вікон пекарні-бістро «Спельта» струменить світло. На присипаній борошном стільниці пекар Олександр Куценко швидко і вміло формує майбутні буханці. Але варто йому відправити першу партію в піч, як будівля занурюється у темряву – чергове відключення електрики. Олександр виходить на мороз, запускає потужний дизель-генератор, і робота продовжується. Цей цикл повторюється десятки разів.
Про проблеми українського малого бізнесу в умовах блекауту пише британське видання Daily Mail
Виживання на дизелі
Для засновників «Спельти» енергокриза стала головною статтею витрат та головною тривогою. Співзасновник та головний пекар Ольга Грінчук прямо говорить про нову реальність:
«Нині неможливо уявити, як нам вести бізнес без генератора. Ми працюємо від генератора від 10 до 12 години щодня. У нас немає фіксованого графіка відключень, доводиться адаптуватися та одночасно заправляти його за необхідності»
Така «автономія» коштує дорого: година роботи дизеля коштує щонайменше 700 гривень. Ольга зізнається, що їхній колектив, який відкрився 2022 року, через 10 місяців після початку війни, вже не пам'ятає, що означає працювати в «нормальних умовах». Але з такими труднощами, як в останні місяці, вони стикаються вперше.
Галузь на межі
Ситуація у «Спельті» — не виняток, а системна криза. Ольга Насонова , керівник аналітичного центру «Ресторани України», дає невтішну оцінку:
«Галузь переживає найскладніший період за останні 20 років. Хоча підприємства готувалися до відключень електроенергії, ніхто не очікував настільки холодної зими»
Найважче доводиться малим форматам. Мережа кав'ярень Best Way to Cup мало не закрилася назавжди. Її засновниця Яна Білим згадує, як у серпні минулого року снаряд розірвав вікна та двері закладу. Ремонт на 150 тисяч гривень довелося робити у кредит, який погасили лише зараз. Але в січні почалися нові випробування: обстріли ТЕЦ призвели до відключення води та каналізації.
«Ми були змушені закритися. Сподіваємось, що це тимчасово. На жаль, у грудні та січні підприємства працюють на збиток», — ділиться Яна
Незважаючи на страх за обладнання, яке може не витримати морозів, вона мріє про поновлення роботи. Ця мрія має особистий мотив: чоловік Яни пішов добровольцем на фронт, і вона хоче, «щоб йому було де працювати, коли чоловік повернеться до мирного життя».
Від високої моди до дров'яних казанів
Криза торкнулася і промислового сектору. Тетяна Абрамова , засновниця бренду Rito Group, у бізнесі з 1991 року. Сьогодні її модний будинок експортує трикотаж у США, але виробництво в Україні потребує екстремальних заходів: покупки 35-кіловатного генератора за 500 тисяч гривень та встановлення дров'яного котла.
"На роботі у нас є опалення, вода, світло, і ми є один у одного", - каже Тетяна
Проте за цю стабільність доводиться платити рентабельністю, що впала на 50%. Робота від генераторів дорожча за енергію з мережі на 15–20%, а кількість покупців скоротилася на 40% через міграцію населення.
«Це впливає як на обсяг, так і ефективність нашої роботи. Ми просто не можемо працювати так само інтенсивно, як раніше. Зараз для нас головна мета – не бути максимально ефективними, а вижити», – підсумувала Абрамова.
За два місяці її компанія витратила понад 100 тисяч гривень лише на паливо, але кутюр'є відмовляється перекладати ці тягарі на плечі покупців.
Економічний прогноз
Бізнес сьогодні — це «рятувальний круг» для міст, що замерзають. Держава дозволила закладам працювати у комендантську годину, щоб люди могли зарядити гаджети та просто погрітися.
Проте макроекономічні ризики залишаються гострими. Згідно з аналізом Київської школи економіки (KSE) на перший квартал 2026 року, збої в енергосистемі є головною загрозою для ВВП. Якщо адаптація пройде успішно, втрати становитимуть 1–2%, але існує ризик, що цей показник буде втричі вищим. Поки що український бізнес продовжує працювати "на знос", заправляючи генератори та зберігаючи робочі місця всупереч будь-яким прогнозам.