Яка частина з майже п'яти мільйонів українців, які втекли за кордон, повернеться, коли війна нарешті закінчаться?
Це питання не дає спокою політикам країни, які ламають голову, як переконати співвітчизників повернутись. Займає він і думки Елли Лібанової – одного із провідних демографів України.
Лібанова побоюється, що війна посилить депопуляцію, яка розпочалася задовго до того, як президент Росії Володимир Путін ввів війська, щоб підпорядкувати країну, якої, за його словами, не існує. І хоча, на його подив, Україна щоразу доводила свою самостійність, війна ніяк не допоможе їй подолати давню демографічну проблему.
Україна увійшла до тривожного демографічного штопору ще до російського вторгнення — навіть до анексії Криму та окупації частини Донбасу 2014 року. І вона не самотня в цій траєкторії: після падіння Берлінської стіни всі колишні комуністичні країни Європи пережили різке падіння чисельності населення. Найбільше криза вдарила по Болгарії, Латвії та Литві, які знелюдніли більш ніж на 20%. Населення Естонії та Румунії впало на 16%, Хорватії – на 11%, а Угорщини – на 8%.
Хоча головна причина — від'їзд молоді у пошуках кращої долі, ще один важливий чинник — різке падіння народжуваності. Це стосується й України. "У нас просто не народжується достатньо дітей, - пояснила Лібанова в інтерв'ю журналу Politico минулого року. - Смертність перевищує народжуваність із 1991 року".
"Кожне наступне покоління нехай небагато, але менше попереднього. А тепер через війну багато дітей, які мали народитися, так і не з'являться на світ", - додала вона.
Зрозуміло, трудова міграція лише загострила ситуацію. З 1991 року, коли Україна здобула незалежність, по 2020 рік близько трьох мільйонів її громадян стали економічними мігрантами, і багато хто з них попрямував до Польщі. У результаті до півмільйона повернулися в пандемію коронавірусу, втративши робочі місця, пояснила Лібанова.
До того ж, в Україні найнижча в Європі тривалість життя, особливо серед чоловіків — як пояснила Лібанова, “через куріння, спиртне, погане харчування, шкідливі умови праці та високу смертність внаслідок дорожньо-транспортних пригод”.
1991 року в Україні жило 52 мільйони. До 2015 року населення країни скоротилося на 10 мільйонів. А тепер війна затьмарила демографічні перспективи ще більше: за оцінками ООН, станом на 2024 рік населення України “просіло” до 37,9 мільйона. За підрахунками деяких демографів, якщо зважати лише на підконтрольні Києву регіони, в країні залишилося менше 30 мільйонів осіб.
Першого року війни опитування як українських, так і європейських соціологів оптимістично припускали, що більшість біженців повернеться (деякі навіть називали цифру від 80 до 90%). Лібанова ніколи не довіряла цим прогнозам — і з самого початку говорила, що Україні пощастить, якщо відсоток “повернених” досягне половини. "Це була б просто фантастика", - сказала вона.
Минуло три роки, і тепер вона пророкує, що цей показник напевно виявиться ближчим до 30% — що можна порівняти з біженцями часів Балканських воєн 1990-х. Вона підозрює, що обнадійливі прогнози були наслідком патріотичного ражу біженців. Крім того, багатьом незручно визнавати, що вони воліли б залишитися на новому місці, а повертатися мають намір лише в тому випадку, якщо приймаючі країни їх виставлять.
Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба налаштований ще похмуріше. Незабаром після відставки минулого року він заявив президенту Володимиру Зеленському, що Україні загрожує величезна демографічна яма. "Я завжди говорив йому - а президент ніколи зі мною не погоджувався - що наша єдина надія - завозити людей з інших країн", - заявив Кулеба в недавньому інтерв'ю Politico.
"Вважаю, що більшість біженців поїхали назавжди, і розраховувати на їхнє повернення ми не можемо. Кожна сім'я сяде і складе свій список аргументів, повертатися чи ні. Але для матерів це буде велике питання, як знову зривати дітей з насиджених місць, якщо вони вже завели нових друзів, вивчили нову мову". Більше того, оскільки багато хто вже знайшов роботу, їм доведеться миритися з тим, що можливостей у розореній Україні буде менше.
Розрізнені свідоцтва, зібрані автором цієї статті, ллють воду на млин Кулеби. За останні три роки я опитав більше сотні українських біженців, чи планують вони повернутися, і їхні відповіді з часом змінювалися: від рішучого “так” у перший рік конфлікту до “можливо” на другий рік і “ймовірно, ні” чи навіть категоричного “ні” на третій.
"Це величезна проблема", - погодився депутат від опозиції Микола Княжицький. Він звинувачує уряд у тому, що він не думає про майбутнє і погано працює з населенням, щоб переконати людей не їхати в принципі.
"На жаль, у нашого уряду немає жодної програми підтримки внутрішніх переміщених осіб, тому вони не мали іншого вибору, як стати біженцями. Уряд не допоміг їм ні з житлом, ні з будівництвом квартир. А в школах інших країн робиться явно недостатньо, щоб діти не забули українську мову і свою історію і зберегли зв'язок з батьківщиною".
Законопроект Княжицького, покликаний вирішити ці проблеми, нудиться в парламенті вже більше року. "Інші законодавці не розуміють, наскільки це важливо", - сказав він.
Лібанова вважає, що навіть добре, що люди поїхали з початком війни. "Це їх врятувало. Це продовжило їхнє життя - не тільки тому, що вони не загинули під бомбами, але й тому, що в майбутньому у них буде міцніше здоров'я і вони довше проживуть", - сказала вона.
Тепер перед Києвом постало подвійне завдання: придумати, як повернути співгромадян, коли бойові дії закінчаться, і умовити чоловіків не їхати заради возз'єднання з дружинами та дітьми за кордоном, додала вона. Якщо Україна не впорається, її демографічні перспективи стануть ще похмурішими — особливо тому, що значну частину біженців становлять жінки дітородного віку.
Лібанова також передбачає, що смертність найближчими роками зросте — і не лише через фронтові втрати. "Ще більше людей помре від серцевих нападів та інсультів через стрес, депресію, погане харчування або не отримавши своєчасної медичної допомоги через перевантаження системи охорони здоров'я", - сказала вона.
Загальні втрати підрахувати практично неможливо, але Лібанова передбачає, що до 2030 року населення України не перевищить 30 мільйонів. І навіть ця скромна цифра залежатиме від того, коли і як завершиться війна.
Politico , США