Поточний геополітичний шторм на Близькому Сході, спровокований ударами США та Ізраїлю по іранських об'єктах, став для Москви тим самим «чорним лебедем», якого не вистачало російському Мінфіну. У той час як світ із тривогою стежить за польотами ракет над Ормузькою протокою, російська економіка, яка на початку 2026 року була на порозі стагнації, отримала потужну ін'єкцію нафтодоларів.
Нафтовий успіх у вирішальний момент
Ще кілька місяців тому експерти пророкували Кремлю жорсткий бюджетний глухий кут. Чотири роки виснажливої кампанії в Україні, кумулятивний ефект санкцій та критична нестача робочих рук поставили Володимира Путіна перед важким вибором: або скорочувати свою так звану спеціальну військову операцію в Україні, або ризикувати серйозними проблемами для економіки.
Ситуація змінилася миттєво після атаки на іранську нафтову інфраструктуру. Ціна бареля, що перетнула психологічну позначку в 100 доларів, фактично обнулила песимістичні прогнози початку року. Для російського бюджету, зверстаного, виходячи з ціни Urals у 59 доларів, цей стрибок став «золотим дощем». Як констатує експерт Володимир Мілов, Москва отримала не просто прибуток, а справжнє «рятувальне коло» у момент, коли внутрішні суперечки між Мінфіном та Центробанком про порятунок економіки вже почали виходити у публічне поле.
Трамп та «дозвіл» на експорт
Особливої пікантності ситуації надає вимушена зміна позиції Вашингтона. Парадоксально, але адміністрація Дональда Трампа, прагнучи запобігти глобальному енергетичному колапсу після ударів по Ірану, фактично послабила зашморг на шиї російського експорту.
Рішення Міністерства фінансів США видати Індії 30-денний дозвіл на закупівлю російської нафти виглядає як капітуляція перед ринковою реальністю. Більше того, заяви міністра фінансів Скотта Бессента про можливе часткове зняття санкцій з енергосектору РФ знаменують радикальний перегляд політики «нульової терпимості», яка домінувала в минулі роки. На цьому фоні Москва перейшла в інформаційний наступ: Дмитро Пєсков знову заговорив про Росію як «надійного постачальника», а помічник президента Кирило Дмитрієв прямо назвав відмову Європи від російських ресурсів «стратегічною помилкою».
Гра довгий чи тимчасовий перепочинок?
Незважаючи на ейфорію у прокремлівських колах, незалежні аналітики, включаючи експертів Берлінського центру Карнегі, закликають до стриманості. Поточне зростання цін багато в чому обумовлено блокуванням судноплавства через Ормузьку протоку і панікою на біржах. Однак для того, щоб цей успіх трансформувався у довгострокову стабільність, котирування мають утримуватись на надвисокому рівні не менше року.
Сергій Вакуленко із того ж центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії зазначає, що короткочасний сплеск лише відкладає структурні проблеми на потім:
«Місяць або навіть два високі ціни, зрозуміло, допоможуть, але економіку не врятують»
Тим не менш, навіть тимчасовий перепочинок дозволяє Москві продовжувати фінансування ВПК без необхідності урізати соціальні витрати або підвищувати податки в екстреному порядку.
Переможець у чужій війні
Головний цинізм ситуації полягає в тому, що загибель союзників, включаючи удари по керівництву Ірану та вбивство Алі Хаменеї, приносить Москві прямі дивіденди. Хоча атака на Іран формально підриває імідж Росії як захисника своїх партнерів, економічні вигоди переважають репутаційні витрати.
Війна в Україні отримала новий фінансовий імпульс, а увага та ресурси США тепер розпорошені між двома фронтами. Якщо прогнози The Wall Street Journal про нафту по 215 доларів за барель виправдаються хоча б частково, Кремль може вийти з близькосхідної кризи не просто вцілілим, а економічно зміцнілим. У цій багатошаровій партії хаос на Близькому Сході став для Москви найефективнішим інструментом самозбереження.