В Україні вже декілька років проводиться масштабна медична реформа, яку громадяни, зокрема мешканці Миколаєва, часто ставляться з обережністю та недовірою. Багато українців згадують стару систему з ностальгією і вважають, що раніше “було краще”. Одним з аспектів реформування медичної галузі в Україні було реформування служби “швидкої допомоги”. Ми вирішили почати саме з неї, тому що саме “швидка” знаходиться на вістрі стосунків пересічного громадянина та медицини. Як змінилася робота “швидкої допомоги” в результаті медичної реформи? Як сьогодні функціонує екстрена медична допомога? На які заклики реагують команди, а на які — ні?
Щоб отримати відповіді на ці питання, кореспонденти «Новини-N» поспілкувалися з головним лікарем Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрієм Самойловим.
Андрію Леонідовичу, які ключові зміни в роботі екстреної медичної допомоги сталися останніми роками?
Перш за все змінився принцип територіальності - тепер це єдина служба. Раніше система складалася із великої кількості юридичних осіб. Наприклад, окрема швидка допомога існувала у Миколаєві, окрема — у Первомайську і так далі. Кожна структура підпорядковувалася місцевій громаді. Наприклад, станція “швидкої” в Первомайську була окремою юридичною особою, на неї впливали виключно місцеві органи влади. В інших районах, відділення невідкладної допомоги підпорядковувалися районним лікарням і часто виконували функції, які не мали жодного стосунку до надання екстреної медичної допомоги.
Було багато непрофільних викликів: перевезення з лікарні додому, соціальні дзвінки, прохання відвести людину до медичної установи, бо їй нема чим доїхати, тощо. Такі завдання мали виконувати соціальні служби та місцеві органи влади, але все було доручено швидкій допомозі. Внаслідок цього служба не могла повністю виконувати свою основну функцію – швидко реагувати на справді екстрені випадки.
А тепер все по іншому?
На теперішній час працює Комунальне Некомерційне Підприємство «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської Обласної Ради, який був створений рішенням сесії Миколаївської обласної ради у 2019 році. Заклад має свою структуру, зокрема: 8 станцій екстреної медичної допомоги, 4 відділення, 21 пункт постійного базування бригад екстреної медичної допомоги. Також діє єдина бухгалтерія, відділ кадрів, економічний відділ, система охорона праці, розроблено єдину стратегію розвитку відповідно до діючого законодавства. Також створено єдину оперативну диспетчерську службу для всієї Миколаївської області, якої раніше просто не існувало.
Зателефонувавши «за номером 103» з будь-якої точки Миколаївської області, незалежно від оператора зв'язку, дзвінок попадає в Єдину оперативно диспетчерську службу Центру, на звернення пацієнта відповідає оперативний диспетчер, який фізично знаходиться у м. Миколаєві. Саме тому при звернені диспетчер уточнює не лише домашню адресу, а й місто, що спочатку дивувало багатьох.
Раніше ситуація була зовсім іншою: у районах Миколаївській області на телефонний звернення відповідав працівник (частіше санітарка), яка фіксувала виклик у журналі але вона мала ще й купу інших, господарських обов’язки. Вона приймала дзвінки, записувала їх і передавала бригаді «швидкої», якщо в неї був на це час. Тому бували випадки коли бригада приїжджала несвоєчасно, іноді взагалі не приїжджала, тому що інформація про виклик просто не була доведена до бригади.
На даний час усі автомобілі екстреної медичної допомоги оснащені GPS-навігаційною системою, що дає можливість бачити всі дані по переміщенню. Враховуючи швидкість руху, дорожнє покриття, для своєчасного прибуття на місце виклику, тощо. Тобто, цей технологічний процес формується в єдине поняття «бригада».
Ви сказали, що дзвінки приймає диспетчер. І як оцінюється дзвінок?
Існує таке поняття, як чек-лист (алгоритм опитування абонента), який має кожен диспетчер. Він містить низку спеціально розроблених запитань, відповіді на які допомагають диспетчеру швидко зрозуміти, що відбувається з людиною, яка звернулася за допомогою. Диспетчер визначає пріоритетність виклику: критичний або екстрений. За допомогою чек-листа диспетчер приймання виклику отримує важливу інформацію під час розмови з людиною. Алгоритм опитування пацієнтів обов’язково контролюється завідуючою оперативно-диспетчерської служби. Далі диспетчер приймання виклику вносить дані про пацієнта у електрону систему диспетчерської служби і дзвінок передається до диспетчера напрямку, який і направляє бригаду до місця виклику.
Що таке диспетчер напрямку?
Існує два типи диспетчерів. Диспетчер приймання викликів, диспетчер направлення викликів. Між ними є електронна комунікація. Перший працює з пацієнтами. Другий бачить на моніторі бригади “швидкої” і адресу пацієнта, до якого бригаду потрібно як найшвидше відправити. Диспетчери напрямку ведуть пошук бригади, яка найближча до пацієнта. А якщо її немає, шукає вільну або ту, що вже найближчим часом звільниться. А якщо немає вільної бригади, то потрібно знайти неекстрений виклик, зняти його та перенаправити бригаду. І попередити пацієнта, до якого ця бригада їхала, що ми зупиняємо роботу, приїдемо пізніше. Нехай вони не ображаються, але нам потрібно їхати до пацієнта, який потребує критичної допомоги.
Яка існує класифікація викликів?
Екстрені, критичні, неекстрені та непрофільні виклики.
Які дзвінки вважаються критично важливими, а які — екстреними?
Критичні виклики — це випадки, коли ненадання негайної медичної допомоги може призвести до смерті або серйозних наслідків для пацієнта. До них належать масивні кровотечі, дорожньо-транспортні пригоди з політравмою, травматичні ушкодження мозку, отруєння, порушення дихання, біль у грудях, тяжкі алергічні реакції, втрата свідомості, зупинка дихання.
Якщо будь хто знаходить людину непритомною і повідомляє, що вона не дихає, це автоматично вважається критичним викликом, і туди негайно відправляється бригада.
Категорія екстреної допомоги — діти. Якщо дитина хворіє кілька днів, має високу температуру, яка не знижується, це екстрений виклик, оскільки такий стан може призвести до зневоднення, судом, що супроводжується серйозними ускладненнями для дитини. Те саме стосується діареї у маленьких дітей.
Усі діти вважаються невідкладною категорією, оскільки будь-яке погіршення їхнього стану може бути небезпечним. Звернення вагітних жінок також є екстреними. Якщо вагітна жінка звертається з болем або кровотечею, бригада в будь-якому разі приймає рішення про госпіталізацію, доставляючи пацієнтку до найближчої медичної установи або туди, де на неї чекає лікар.
Чи існують стандарти для прибуття бригад?
Стандарти завжди існували, але раніше їх не можна було контролювати. В Миколаївській області до реформи бригади виконували 1 200-1 300 викликів на день, і багато з них були непрофільні. Після впровадження системи диспетчеризації кількість викликів зменшилася приблизно до 600 на день.
Сьогодні критичні виклики мають бути обслуговувані протягом 10 хвилин, екстрені виклики — протягом 20 хвилин. Непрофільні виклики обслуговуються лише за наявності вільних бригад. До них належать - гіпертонія, ГРВІ, сезонні хвороби та інші стани, що безпосередньо не загрожують життю.
Якимись документами регламентуються стандарти, зокрема, термін прибуття за викликом?
У 2012 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події», яка допомагає нам визначити, чи можемо ми відповідати нормативу прибуття бригад.
Перший критерій, наприклад, сезон епідемії — це «ковід». Ми фізично не могли дотриматись нормативу прибуття на місце виклику, бо мали півтисячі і більш виїздів. Усі бригади були повністю задіяні у роботі та у них не було навіть вільного часу.
Другий — стан дорожнього покриття. Третій показник — погодні умови. Існують об'єктивні причини, коли автомобіль не має можливості вкластися у норматив прибуття - є умови, які не дозволяють якнайшвидше приїхати до пацієнта або на місце події.
Чи однакові ці нормативи для міста Миколаєва та для сільській місцевості?
Тепер так.
Тобто, образно кажучи, у якомусь віддаленому селі десь у Врадіївському районі «швидка» на критичний виклик має приїхати за 10 хвилин?
Повинна…. Для цього потрібно встановити пріоритетність виклику. Але, як правило, у нас немає можливості дотриматись нормативу прибуття. Ми розміщуємо пункти базування бригад, враховуючи економічні фактори, кадрові можливості, стан доріг, тощо. Навіть якщо пацієнт знаходиться в селі Володимирівка, Казанківського району, туди насправді потрібно їхати більше, ніж годину. Є багато таких місць, де часто бувають виклики, але немає доріг та великі відстані. Там можливо створити пункти базування бригад, але ми не завжди можемо вирішити кадрові питання для цього. Ми не можемо знайти 4 водіїв та 4 медичних працівника, які там живуть та будуть працювати. Ми можемо лише максимально наблизитись до постійного пункту базування. Тобто, якщо можливо, вони розташовані в колишніх регіональних центрах, але навіть там у нас велика нестача персоналу.
І як діяти в такій ситуації, якщо розумієш, що не встигнеш дістатися на місце аварії за 10 хвилин, а дзвінок критичний?
Для цього створена єдина оперативна диспетчерська служба. І якщо є можливість, ми використовуємо таке поняття, як "ланцюг виживання". Тобто людина, яка телефонує, переводиться на спілкування до консультуючого лікаря і каже: "Я бачу людину, вона не дихає." Завдання лікарі у цій ситуації пояснити людині, як надавати пацієнтові невідкладну медичну допомогу до приїзду бригади “швидкої”: "Поки бригада їде, ми з вами починаємо проводити серцево-легеневу реанімацію." Звичайно, є люди, які не хочуть цього робити навіть у межах міста. Вони бояться, об'єктивно це стресова ситуація. Але є люди, які виконують... І бувають випадки, ці дії рятують людям життя, дозволяють пацієнтові протриматися до приїзду бригади. Крім того, ми завжди шукаємо медичного працівника біля місця події. Наприклад, якщо ми знаємо, що у населеному пункті є сімейна амбулаторія, є лікар, то в таких випадках ми просимо його приїхати на місце події, поки ми їдемо... Є багато сіл, які у літній період у нормальній доступності. Але взимку ми не можемо туди доїхати. Найскладніший для нас осінній період, коли автомобілі застряють у розмитих ґрунтових дорогах. У суху погоду доїхати - 7 хвилин, а в інші метеоумов, ми не можемо виконати норматив за часом.
Наскільки транспорт, який є у вашому розпорядженні, відповідає цим вимогам? Оскільки це досить суворі стандарти, навіть у межах міста Миколаїв - дістатися кудись за 10 хвилин не так просто.
Це нелегко. Але ми повністю забезпечені автомобілями екстреної медичної допомоги.
На які виклики може не приїхати бригада екстреної медичної допомоги?
Лихоманка, гіпертонія, високий тиск.
По-перше - щоб знизити високу температуру, існує безрецептурна група препаратів. Людина може зв'язатися з сімейним лікарем у телефонному режимі або купити препарат самостійно чи попросити ліки у когось з близьких. Тобто об'єктивно, якщо у людини немає інших небезпечних симптомів, окрім високої температури, це не є причиною приїзду «швидкої».
По-друге - гіпертонія. Чому це не наш виклик? Тому що призначення гіпотензивного препарату вимагає додаткових методів обстеження. Якщо туди приїде бригада і введе магнезію, як цього хочуть усі пацієнти, у цієї людини може виникнути гостре порушення мозкового кровообігу. Або геморагічний, або ішемічний інсульт.. Ін'єкція допоможе деякий час, але це не лікування, а тимчасове полегшення. Пацієнти повинні правильно отримувати схему лікування. Це не наша функція — для цього є сімейний лікар.
По-третє — це алергічні реакції, які не супроводжуються порушенням життєвих функцій.
По-четверте - знеболення онкологічних пацієнтів, алкогольні та наркотичні стани.
Яка основна причина по якій працівники екстреної медичної допомоги не призначають пацієнтам лікування?
Процес «лікування» заважає системі екстреної медичної допомоги. Ми повинні працювати виключно за протоколами. Ми лікуємо симптоми та синдроми, які бачимо. Ми не можемо приїхати на виклик, сісти, думати про діагноз, лікування, що призначити. Ми не маємо права виписувати ліки — це має робити сімейний лікар. Ми можемо, наприклад, рекомендувати препарати, які знижують температуру.
Чому ми не маємо права призначати лікування? Тому що будь-який рецептурний препарат призначається лише за наявності базових і додаткових методів обстеження. Екстрена медична допомога не має такої функції.
Тобто всі пацієнти, що належать до критичної та екстреної категорії, потребують негайної реакції та протокольних рішень. Наприклад, політравма: нашийник, дошка для іммобілізації, підтримка дихальних шляхів, постачання кисню, анестезія, підключення розчинів інфузій, робота з кровотечею, тощо. Протокол — це стандартизація всіх дій.
Чи може людина отримати поради по телефону?
Так. При зверненні на лінію «103» або «112» можна отримати консультацію чергового лікаря. Якщо бригада не виїжджає, диспетчер зможе зв'язатися з консультуючим лікарем, який підкаже, куди звернутися.
Що таке маршрутизація пацієнтів?
Головне завдання екстреної медичної допомоги — стабілізувати стан пацієнта та якомога швидше доставити його до закладу охорони здоров’я, де йому наддадуть кваліфіковану медичну допомогу.
Маршрутизація — це найкраще, що було запроваджено останніми роками. Тому що раніше пацієнт з інсультом міг потрапити до будь-якої лікарні, де просто був невролог, неврологічне відділення чи неврологічні кабінети, тощо. Але сам цикл надання медичної допомоги не дотримувався.
Це те, що взяло на себе Міністерство охорони здоров’я, держава взяла на себе стандартизацію надання медичної допомоги за різних видів захворювань. Наприклад, при гострому порушенні мозкового кровообігу є чек-лист, де чітко розписано скільки нам дається хвилин на виїзд, скільки часу необхідно для встановлення діагнозу. Ми привезли пацієнта до найближчої лікарні, де можуть допомогти йому, там підтвердили діагноз, а далі починається маршрут пацієнта в межах лікарні.