З початку війни кількість атак по залізницях, мостах та коліях України потроїлася, що є частиною стратегічного плану Росії щодо руйнування ключової інфраструктури. Потужні удари, спрямовані на знищення транспортних зв'язків, мають послабити Україну, ускладнивши перевезення як громадян, так і військової техніки.
Трагедія в Лозовій: руйнування та втрати
Ніна Забіла, яка працює на залізничній станції Лозова майже 30 років, досі не може отямитися після руйнувань, свідком яких вона стала тієї ночі. На вокзалі, де вона пропрацювала все життя, пролунали перші вибухи близько 2.44 ночі.
"Я плакала. Залізниця для мене як сім'я. Навіщо їм знадобилося знищувати цю прекрасну будівлю?" - згадує вона, стоячи серед руїн.
Станцію Лозову, один з найважливіших вузлів на залізничній мережі України, атакували 15 безпілотників-камікадзе типу "Герань". Внаслідок удару загинули двоє людей, включаючи інженера-залізничника. Це лише одна з безлічі атак, яка наголошує на стратегічній важливості залізниць у боротьбі з російським агресором.
Завоювання через руйнування інфраструктури
Кількість атак на залізничні об'єкти різко зросла останні півроку. Як зазначив віце-прем'єр Олексій Кулеба , з липня було здійснено понад 600 ударів, що потроїло кількість атак порівняно з початком війни. Через ці руйнування залізничне сполучення скоротилося з 32 поїздів на добу до всього восьми.
На думку експертів, метою атак є не лише руйнація транспортної мережі, а й створення "зони страху", ізоляція України від зовнішнього світу та ослаблення її економіки.
"Вони почали бити по прикордонних районах Сумської та Чернігівської областей, щоб зірвати пасажирські перевезення та відрізати їх від решти України", - заявив Кулеба .
Атаки на Донбас і стратегічні лінії постачання
Лозова опинилася на передовій боротьби за Донбас, де шляхи поїздів, перш за все, використовувалися для евакуації та доставки військових та цивільних. Однак тепер навіть такі маршрути зазнають атаки, а безпека значно погіршилася. В результаті було прийнято рішення обмежити рух поїздів до Барвінкового, а між Лозовою та Краматорськом стали курсувати лише автобуси, що компенсують. Кулеба підкреслив, що ці заходи вживаються "заради безпеки наших машиністів".
Проте сама Забіла налаштована песимістичніше: "Донбас більше не наш", — каже вона, усвідомлюючи тяжкість ситуації. У той же час, залізниці, як найважливіший елемент інфраструктури, все частіше стають метою російських атак. Особливо важливо для Росії зруйнувати залізничні колії, що ведуть до морських портів України, щоб підірвати її економіку та експорт.
Міжнародна підтримка та реакція на руйнування
Незважаючи на постійні атаки, Україна продовжує розвивати свою інфраструктуру. У вересні було відкрито перший проект спільної залізниці із Європейським Союзом – сполучення Ужгорода зі Словаччиною.
"Це був дуже важливий момент для нас - і з погляду символізму, і логістики", - зазначив Кулеба.
Європейські країни, незважаючи на зруйновані шляхи, продовжують підтримувати Україну. Лідери з Європи наразі часто подорожують до Києва потягом, що стало символом солідарності. Важливість залізничних зв'язків стала очевидною також і для евакуації громадян, коли повітряне сполучення перервалося в перші дні війни.
Майбутнє та надія на відновлення
У Лозовій, незважаючи на руйнування, активно будують тимчасові споруди — зал очікування та дитячий майданчик. На тлі зруйнованих платформ Ніна Забіла вирішила повісити різдвяні прикраси для пасажирів.
"Ми намагаємося зберегти хоча б трохи радості серед цих руїн", - каже вона.
І хоча залізниця у Лозовій ще не відновлена до кінця, жителі та працівники продовжують вірити у відновлення та підтримку.
В умовах війни залізничники, незважаючи на численні втрати та погрози, продовжують свою роботу. Понад тисячу залізничників загинуло з початку воєнних дій, а тисячі інших дістали поранення. Але навіть у таких умовах їхня відданість справі та вірність своїй професії залишаються непорушними.