Мобілізація чоловіків в Україні виснажує трудові ресурси та створює проблеми для економіки. Однак дефіцит робочої сили пропонує нові можливості для жінок
Павлоград, Україна. Для Тетяни Устименко робота дала змогу сховатися від реальності. Залишивши свій стільниковий телефон на поверхні, вона спускається на ліфті у вугільну шахту на глибину 500 метрів. Це означає, що її увага не відволікатимуть останні події на східному фронті, який знаходиться лише за 100 кілометрів. Глибоко під землею жінка не чує виття сирен повітряної тривоги, що попереджає про російські ракетні удари.
"Тут так спокійно і мирно, - каже Устименко. - Забуваєш, що йде війна".
Але якби не російське вторгнення в Україну, Устименко не отримала б такої роботи. Після початку збройного конфлікту вперше за всю історію існування вугільної шахти у Павлограді жінкам дозволили працювати під землею. Керівництву необхідно було заповнити численні вакансії, що утворилися у зв'язку з відходом чоловіків до армії.
Ця шахта — далеко не єдине підприємство, яке зазнає гострого дефіциту робочої сили. Інтернет-сайти працевлаштування в Україні повідомляють, що ніколи не пропонували стільки вакансій. Мільйони українців поїхали за кордон, щоб не зазнавати бомбардувань і обстрілів, а сотні тисяч чоловіків, що залишилися, змінили свою роботу на військову службу.
Наразі Київ нарощує мобілізаційні зусилля, і бізнес прогнозує, що знайти робітників буде ще важче. Це ще більше послабить і так понівечену українську економіку. Робочих місць більше, ніж претендентів на роботу, і багатьом компаніям доводиться збільшувати заробітну плату, щоб зберегти свою конкурентоспроможність. В іншому випадку їм загрожує закриття.
Проблема нестачі робочих рук може ще більше посилитися в міру продовження війни. Такий дефіцит посилює тиск на економіку, яка й без того зазнає величезних навантажень і залежить від закордонної допомоги. За перший рік бойових дій валовий внутрішній продукт в Україні скоротився на 29%. Потім він почав відновлюватись у зв'язку з бурхливим зростанням нового оборонного виробничого сектору та завдяки відновленню судноплавства з найбільшого чорноморського порту України Одеси.
Однак "без фінансової допомоги Заходу українська економіка розвалиться", - заявив заступник директора київської інвестиційної фірми Dragon Capital, економіст Сергій Фурса.
Віялові відключення електроенергії по всій країні через постійні російські удари по енергетичній інфраструктурі порушують роботу компаній і змушують бізнес витрачати кошти на дорогі генератори. А ще це відлякує деяких приватних іноземних інвесторів. Цього року в Україні все ж таки прогнозується відносне економічне зростання приблизно в чотири відсотки, але, як каже Фурса, цей показник був би вищим, якби не дефіцит робочої сили.
Як приклад він наводить металургійні підприємства, які б збільшити випускати продукцію, якби не брак персоналу. За оцінками Фурси, заклик 200-300 тисяч нових військовослужбовців знизить показники економічного зростання приблизно на 0,5%.
"Але це навантаження може збільшитися, якщо багато людей злякаються і почнуть йти з ринку праці, — сказав Фурса. — Якщо мобілізують 200–300 тисяч людей, багато хто може вирішити, що краще десь сховатися від працівників військкоматів, ніж ходити на роботу. У цьому випадку вони залишать ринок праці. І тоді наслідки для економічних показників можуть стати набагато серйознішими.
Одним несподіваним наслідком цього стало посилення рівності статей на робочих місцях. Багато підприємств знайшли собі вихід і беруть працювати жінок, які займають трудомісткі робочі місця, зазвичай призначені чоловікам. Приблизно те саме було і в Америці в роки Другої світової війни, коли жінки почали працювати у великих кількостях. Українські жінки отримують нові кар'єрні можливості, працюючи на заводських верстатах, керуючи тракторами та наймаючись охоронцями.
Майже третина співробітників київського метро пішла до армії, і у червні його керівництво оголосило про відкриття перших навчальних курсів для жінок-машиністів. На сході України в Кривому Розі сталеливарне підприємство компанії ArcelorMittal встановило рекламні щити з фотографіями жінок у заводській уніформі та з гаслом, що говорить: "Тут реально керують жінки".
На шахті у Павлограді зміни у кадровій політиці дозволили жінкам працювати під землею. 40-річна Устименко отримала роботу, про яку давно мріяла. У її родині усі чоловіки були шахтарями. Вперше батько показав їй шахту з лабіринтом тунелів, коли дівчині було 16 років. Після цього Устименко захотілося якнайбільше часу проводити під землею — в іншому, як вона каже, світі.
Після того, як Росія в лютому 2022 року напала на Україну, шахтарі Павлограда стали регулярно працювати по дві зміни, бо приблизно 15% трудового колективу пішли воювати. Тоді власник шахти та найбільша приватна енергетична компанія України ДПЕК запросила на роботу під землею жінок, які раніше працювали на поверхні, давши їм можливість отримувати більшу зарплатню та працювати понаднормово.
Устименко відгукнулася на запрошення однієї з перших. Деякі робочі місця все одно недоступні для жінок, але вони можуть виконувати роботу, що вимагає менших фізичних зусиль, скажімо, обслуговувати маленькі електропоїзди, які перевозять гірників, що спускаються в шахту. Нині під землею працює понад 120 жінок.
"Спочатку чоловіки не дуже розуміли, як у нас все це вийде, - розповідає 36-річна Ольга Хандрига, яка працює на шахті два роки. - Всі вони як один говорили, що у нас нічого не вийде, що ми не впораємося. Не всі, звичайно, але дехто заявляв: "Ні, ці дівчата покажуть вам, як треба працювати".
"Згодом про це забули, - продовжує Хандріга. - Зараз вони навіть не згадують, що колись так говорили".
Але незважаючи на те, що компанії наймають все більше жінок, проблема нестачі кадрів зберігається.
Заступник генерального директора вугільних підприємств ДТЕК у Павлограді Андрій Чернецький розповідає, що у кожній шахті наразі не вистачає як мінімум 100 робітників. Керівники кадрових агентств в Україні кажуть, що через загрозу мобілізації значна частина робітників пішла, і тепер, окрім жінок, вони змушені наймати більше молодих людей, яким не виповнилося 25 років (це мінімальний призовний вік).
Український уряд дозволив низці підприємств, наприклад зі сфери критичної інфраструктури та оборонного виробництва, давати деяким чоловікам, що працюють у них, "бронь", яка звільняє від призову. Але більшість підприємств, що входять до цієї категорії, можуть звільнити від мобілізації лише 50% чоловіків, які там працюють. Їхні керівники кажуть, що це дуже копіткий бюрократичний процес.
Компанії, які сумлінно дотримуються податкового законодавства та належним чином ведуть документацію, є популярною мішенню для мобілізації, тому що всі дані у них у відкритому доступі та мобілізувати їх працівників набагато простіше, каже Фурса. З цієї причини чоловіки можуть віддати перевагу іншим робочим місцям.
Сільськогосподарські підприємства та ферми мають право звільнити від армії до половини придатних до військової служби працівників чоловічої статі. Але під час сівби та збирання врожаю вони теж відчувають брак трактористів через війну, розповів заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
За його словами, особливо не вистачає кваліфікованих кадрів, і їм важко знайти заміну. Іноді на оформлення броні та звільнення деяких робітників від призову йде до двох місяців. За цей час таких чоловіків можуть забрати в армію, особливо в сільській місцевості.
"Сільськогосподарська техніка, що використовується нами, дуже складна і дорога. Кожна одиниця коштує від 150 до 200 тисяч доларів, — сказав Марчук. — Недоцільно довіряти таку техніку непідготовленим людям, оскільки неналежна експлуатація може призвести до дорогих поломок. Навчання нових працівників, у тому числі молоді, яка не підлягає призову, — це дуже важлива справа, але вона вимагає багато часу, як мінімум півроку. Але ж найважливішу сільськогосподарську діяльність не можна припиняти».
За словами Марчука, деякі сільськогосподарські виші вже організують курси для жінок, наприклад, вчать їх керувати великовантажними автомобілями. Але навіть після закінчення війни швидкого припливу кадрів не буде через втрати та поранення. "Цьому сектору загрожує суттєвий дефіцит робочої сили", - сказав Марчук.
Керівництво вугільної шахти у Павлограді не впевнене, що дозвіл жінкам працювати під землею діятиме постійно. Ніхто не знає, коли закінчаться війна і що буде після того, коли тисячі чоловіків повернуться на свої колишні робочі місця.
Жінки, котрі полюбили роботу в надрах шахти, сподіваються, що їм і тоді знайдеться місце. За їхніми словами, шахтарі вже зараз дивуються, якщо побачать, що дозволену жінкам роботу виконує чоловік.
"Принаймні ті жінки, кого я знаю особисто, з ким спілкуюся, вони насправді не хочуть йти, — сказала Устименко. — Справа в тому, що тут, окрім усіх соціальних пільг, ми отримали певну атмосферу колективізму, яка цілком відрізняється від тієї, що була раніше”.
Матеріал для статті надав Сергій Корольчук.
The Washington Post , США